💔 Щоб хоч трохи побути з рідними…

Щотижня Володимир Ободзінський з Житомирщини, який втратив всю свою родину через 2 російські авіабомби, їздить на кладовище.

Тут поховані його дружина Наталя, син Володимир, донька Іванна та двоє онуків – Ніколь та Денис.

Цього разу ми поїхали разом з ним навідати його родину.

Під‘їжджаємо до воріт кладовища у Малині, Володимир ще у машині починає гірко плакати, як тільки здалеку бачить фото рідних. Крізь сльози промовляє: «От вона… моя протоптана дорога».

Підходить до могил. Цілує фото кожного по черзі. Стоїть мовчки. Сльози течуть без перестанку.

Кладе цукерки і квіти кожній своїй рідній людині. Поправляє іграшки на могилах онуків…

«П‘ять днів працюю і живу на роботі в Києві. Вихідними їду до сім‘ї. Тільки тепер на кладовище. Не можу довго без них», – каже чоловік крізь сльози.

Світла пам‘ять родині Володимира Ободзінського і всім українцям, яких нещадно вбили росіяни🕯

Як Володимир переживає свою втрату читайте на сайті Меморіалу: https://cutt.ly/3VgDhCV

Джерело: Меморіал: вбиті росією