У держави-терориста Росії, що програє у війні проти України, ще є певні ресурси для її продовження. Передусім це величезний мобілізаційний ресурс, який може сягати 3 млн. Наразі окупант також має змогу поновлювати запаси дронів-камікадзе “Шахед”, балістичних ракет і боєприпасів завдяки допомозі Ірану та Північної Кореї. Є на озброєнні Росії й “повітряний командний пункт”, літак А-50У, що керує російською військовою авіацією та має здатність “бачити” всю територію України, фіксувати злети всіх наших літаків і виявляти наші засоби ППО. Наразі він перебуває на території Білорусі. Його знищення було б подією рівня знищення крейсеру “Москва”.

На сьогодні в глави Кремля Володимира Путіна не залишилося жодного гарного виходу з війни, яку він розв’язав, тому він хотів би перетворити її на перманентну. Водночас західні союзники України змушені “дозувати” військову допомогу, що певною мірою відтерміновує час нашої перемоги.

Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив співдиректор програм зовнішньої політики, координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова, військовий експерт Олексій Мельник. obozrevatel.com

– Президент Зеленський у контексті нової хвилі мобілізації в Росії заявив, що Кремль зробить усе, аби змінити ситуацію на полі бою, Росія “кине все, що в них залишилося”. А що залишилося в Росії, крім ядерної зброї, що вона іще може використати у війні проти України?

– Якраз те, про що сказав президент, і не від один. Росія має потужний потенційний мобілізаційний ресурс живої сили, щонайменше 1-3 млн. Якщо відкласти вбік оцінки того, з якими проблемами це пов’язано, наскільки в Росії здатні організувати мобілізацію, підготовку й оснащення цієї живої сили, це однаково надзвичайно потужний ресурс для затягування війни.

На мою думку, наразі Путін не просто затягує війну, аби виснажити українські ресурси. В нього є ще один потужний стимул – якщо розглядати якісь варіанти можливого завершення цієї війни, то жодного позитивного для нього варіанту немає. І він був би задоволений, якби війна була перманентною. Принаймні, на той період, допоки він при владі. Адже в такому разі це відволікає російське суспільство від інших проблем, принаймні, на його думку.

Тобто всі ті претензії, які в разі відсутності війни адресувалися б місцевій і центральній владі, зараз нівелюються тим, що “на нас напали”, “ми боремося з усім НАТО”, “навколо нас – самі лише вороги”.

Отже, головна цінність мобілізаційного ресурсу – це якраз те, що війну можна продовжувати дуже довго, тим більше, що в обороні людський ресурс відіграє ключову роль, навіть при тому, що в них буде дефіцит боєприпасів і нової техніки.

– Зверніть увагу, який виникає парадокс. З одного боку, затягування війни є вигідним для Путіна. З іншого, є думка, що в певному затягуванні війни зацікавлені й Сполучені Штати – аби якомога більше виснажити ресурс російської армії. Отже, війна може не закінчитися цього року?

– Я не зовсім погоджуюся з постановкою питання в тому, що Сполучені Штати зацікавлені в затягуванні конфлікту. Політика США в частині підтримки України в цій війні й залучення так званого колективного Заходу полягає в тому, щоб – перше – не допустити поразки України, друге – не допустити розповсюдження цього конфлікту та втягування США й НАТО у безпосередню участь у війні.

Це не можна однозначно трактувати як зацікавленість у затягуванні конфлікту. Гадаю, найімовірніше, ми маємо говорити про протилежне. Тобто, на відміну від Росії й, можливо, тих, хто мародерить, США та країни Заходу точно зацікавлені в якнайшвидшому завершенні конфлікту. Але перед ними стоїть дилема: дозування допомоги в межах так званого менеджменту ескалації. На жаль, це дійсно відтерміновує час нашої перемоги й певною мірою обмежує наші наступальні спроможності.

Але повторю – це не дає підстав для висновку щодо зацікавленості Сполучених Штатів у затягуванні конфлікту.

– Повертаючись до теми того, які ресурси Росія ще має в цій війні, хочу навести інформацію, надану представником ГУР Вадимом Скібіцьким. Він сказав, що найближчим часом РФ може отримати нову партію іранських “Шахедів”. Агресор планує продовжувати масовані атаки на Україну за допомогою таких дронів. Отже, небезпека залишається. Чи можна сказати, що наші засоби боротьби з “Шахедами” вдосконалилися?

– Погоджуюсь і з першим, і з другим, і з третім. Росія намагається шукати різні альтернативні джерела для поповнення своїх ресурсів. Це і дрони, і потенційні закупівлі балістичних ракет в Ірані. Також є інформація про те, що Росія інтенсивно працює над тим, щоб закупляти боєприпаси в Північній Кореї, використовуючи різні схеми, зокрема приватні військові компанії.

Так само погоджуюсь із тим, що небезпека зберігається. Якщо ми говоримо про те, як протидіяти цій небезпеці, то, справді, українські засоби протиповітряної оборони – йдеться не лише, власне, про сили ППО, а й про весь комплекс, який займається виявленням і знищенням “Шахедів” чи крилатих ракет, зокрема наземні війська, територіальну оборону, – вони є.

Але водночас, якщо ми хочемо мінімізувати ці загрози, потрібно вживати весь комплекс заходів. Перша мета, яку мають поставити перед собою наші партнери, – перекрити шляхи постачання. Чи то дипломатично, чи навіть із застосуванням військових інструментів. Один з наших партнерів, який наразі зазнає критики, – це Ізраїль. Потрібно працювати над тим, щоб Ізраїль виявив більшу зацікавленість у протидії цьому постачанню, можливо, шляхом знищення виробничих потужностей.

А такі наші партнери, як США, Європейський Союз, мають застосувати свої дипломатичні інструменти, щоби змусити Іран оцінити свої вигоди та ризики в оборудках із Росією.

– В аеропорту Білорусі приземлився російський літак ДРЛО А-50У. Востаннє його було помічено там у день початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2022 року. Повідомляють, що цей літак використовується для коригування ракетних ударів по Україні. Чому саме зараз він знову знадобився агресору?

– Насправді, за моєю інформацією, цей літак базується там фактично постійно. Він вилетів із Білорусі у бік Росії за кілька днів до Нового року. Вочевидь, його просто тимчасово перемістили на територію РФ, найімовірніше, для якихось регламентних робіт, які час від часу мають проводитися на базі. Його повернення до Білорусі – це просто продовження його місії.

Що таке літак А-50У? Якщо двома словами, то це повітряний командний пункт, який не лише керує літаками, винищувачами та іншою авіацією, а ще й має здатність “бачити” територію України на глибину в кількасот кілометрів. Тобто він бачить будь-яку повітряну ціль, будь-який літак, що злітає на території України. Звісно, він може наводити на наші літаки російські винищувачі. Також А-50У має здатність виявляти наші засоби протиповітряної оборони.

Тому це досить загрозлива штука. На жаль, Україна наразі не має засобів, аби дістати його на такій відстані. Але у міру того, як ми отримуватимемо допомогу від партнерів або ж матимемо власні розробки, гадаю, за першої нагоди Україна зробить спробу знищити цей літак.

Якщо не помиляюся, в Росії є лише один такий літак, інші – менш потужні. Його знищення стало б подією рівня знищення крейсера “Москва”.