На тлі успішного контрнаступу українських захисників на низці напрямків кремлівський диктатор Володимир Путін опинився в глухому куті. У зв’язку з цим Україна вже зараз може вести переговори з РФ із позиції сили.

Про це у своїй колонці американського видання The Washington Post пише американський журналіст і письменник Девід Ігнатіус. Зазначається, що українська армія чудово спланувала свій наступ.

Початкова атака на Херсонському напрямку не була хитрощами. То справді був великий стратегічний удар, який може витіснити російські війська з правого берега Дніпра. Але українська армія розпочала наступ у Харківській області, поки російські сили там «спали».

Ніхто не поспішав вступати у бій. Армія України спочатку послабила російські лінії оборони, а потім пробила їх, почавши нищівний наступ, який змусив російські війська поспіхом відступати.

«Зеленський відмовився вести переговори зі слабкої позиції. Тепер, після семи нестерпних місяців, він має позицію сили. Звертаючись до своєї країни, він говорить про звільнення всіх українських територій. Але він повинен знати, що це зараз неможливо. І може наближатися момент, коли Зеленський, займаючи свою нову домінуючу позицію, відчинить двері для дипломатії. Навіть якби росіяни відкинули його жест, це все одно посилило б враження, що Зеленський має перевагу», – зазначив Ігнатіус.

Щодо Путіна, то в останньому раунді протистояння він програв. Але він не може дозволити, щоб його вважали таким, що програв. Що робив Путін, коли його війська втекли з поля битви на Харківщині минулими вихідними? Він відкривав оглядове колесо на святкуванні Дня Москви.

Путін завжди хотів, щоб війна проти України була конфліктом, який триває «у вітальні», щоб росіяни могли дивитися на неї по телевізору, доки чеченці та дагестанці проливатимуть кров.

Для Росії це навіть не справжня війна, а спецоперація проти країни, якої, за словами Путіна, нібито немає. Більшість росіян, схоже, підтримують війну, бо поділяють образи російського автократа на НАТО й США.

Проблема Путіна зараз полягає в тому, що всі ці телеглядачі у Москві та Санкт-Петербурзі тепер бачать, яким провалом стала ця війна. Його найбільші шанувальники з численними Telegram-каналами і навіть деякі коментатори на державному телебаченні кажуть, що російські сили зазнали тяжкої поразки.

Серйозні звинувачення полетіли у бік начальника Генерального штабу армії РФ генерала Валерія Герасимова та міністра оборони Сергія Шойгу. Але поки що ніхто не звинувачує самого Путіна і, можливо, цього ніколи не станеться.

У цьому полягає вся краса системи, що він створив. У Росії немає нікого, хто міг би замінити його буквально.

Путін очікував, що легко зможе зайти до Києва першого тижня війни, але був змушений відступити. Він розраховував, що його танки та артилерія знищать оборону України на Донбасі, але ситуація зайшла у глухий кут. І зараз українська армія показала Росії, що таке маневрова війна у Херсонській та Харківській областях.

Тепер Путін може переформулювати поняття перемоги. Наприклад, він може сказати, що спецоперація ніколи не передбачала окупації Херсона та Харкова. І метою завжди було захистити Донецьк та Луганськ, які окуповані ще з 2014 року. Він також може сказати, що нібито потрібно було захистити Крим.

Водночас Путін може відповісти агресивно, посилюючи свої атаки проти України і навіть її західних союзників.

Як повідомляв OBOZREVATEL, президент України Володимир Зеленський поки що не планує вести переговори з російським диктатором Володимиром Путіним. Діалог із країною-агресором можливий лише після того, як окупаційні війська покинуть усі українські території. Він зазначив, що Кремль не виявляє бажання вести конструктивні переговори, тому на цьому етапі цей процес неможливий.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба згодом уточнив, що Україна не відмовляється від дипломатичних переговорів із Російською Федерацією у перспективі. Проте їхній результат залежить від того, в якому становищі Київ розмовлятиме з Москвою, і за це ведеться битва на фронті.

Джерело