Приїхала моя мама з заробітків в кінці грудня. Її приїзд був для нас повною несподіванкою: для мене приємною, а для мого чоловіка не дуже. Він вже зібрався традиційно їхати до своїх батьків, і я теж би їхала. Але коли повернулася моя мама, то зрозуміло, що саму її лишити вдома на Святвечір я не могла, вона ж сім років куті не їла
В цьому році я посваpилася з своїм чоловіком і свекрами, якраз на Святвечір. Але я вважаю, що зробила все правильно.
От посудіть самі! Що не так я зробила?
У шлюбі з Василем ми вже 12 років. І весь цей час на Святвечір ми їздили в гості до його батьків, які живуть в сусідньому районі.
Мого батька давно не стало, а мама вже 17 років в Італії, додому приїжджає дуже рідко, останній раз була 7 років тому.
Відразу після весілля ми з чоловіком пішли жити в нову квартиру, яку для нас купила мама.
Це був великий подарунок, я навіть не сподівалася, що вона собі ще нічого не придбала, а мені про житло подбала.
Потім мама ще 6 років гроші складала, щоб моєму молодшому брату квартиру купити. Придбала таку саму, двокімнатну, щоб обом дітям було однаково.
І тільки після того, як мама подбала про нас, вона почала вже і собі в своїй хаті в селі щось робити. Вона про себе постійно думає в останню чергу, така вона людина.
Я маму свою дуже шкодую, постійно кажу, щоб вона вже поверталася додому, бо всіх грошей не заробиш, а здоров’я потім ні за які гроші не купиш, а вона каже, що хоче ще трохи попрацювати, тепер вже заради внуків.
Одним словом, приїхала мама в кінці грудня додому.
Вона не планувала, але її синьйора в лікарню потрапила, і вона залишилася без роботи на три тижні, от і вирішила цей час використати для поїздки додому.
Мамин приїзд був для нас повною несподіванкою: для мене приємною, а для мого чоловіка не дуже.
Він вже зібрався традиційно їхати до своїх батьків, і я теж би їхала без проблем. Але коли повернулася моя мама, то зрозуміло, що саму її лишити вдома на Святвечір я не могла. Вона ж сім років куті не їла!
Я сказала чоловікові, що буду готувати Святу Вечерю вдома і до його батьків не поїду, а якщо вони хочуть, то нехай приїжджають до нас.
Чоловікові моєму це не сподобалося, він наполягав на тому, що треба їхати до його батьків, це ж уже традиція, вони чекають.
До спільного рішення ми так і не дійшли. Він образився і сам поїхав до своїх батьків, а я приготувала вечерю і ми з мамою разом були на Святвечір.
Ну не могла я свою матусю саму залишити! Не по-людськи це якось було б!
А якщо чоловік цього не розуміє, то це його проблеми.
Я вважаю, що зробила все правильно! Ну хіба не так?