Путін розуміє, що інформаційну гру, яка велася з територією Білорусі, настав час переводити в предметну площину.

Однак, більшість експертів переконані, що вступ у війну для Лукашенка, на якому наполягає його союзник, загрожує катастрофічними наслідками.

— Напередодні генерал Залужний в інтерв’ю відправив чіткий меседж, щодо Лукашенка там говорилося приблизно так: ти не Росія, ти не Путін, і ти не маєш таких можливостей, ти бачив, що ми зробили з росіянами 10 місяців тому, подумай особисто про свою долю , нехай подумають твої генерали та солдати, – розповів екс-глава апарату уряду Азербайджану, політолог Раміс Юнус «24 каналу».

За його словами, білоруське суспільство в своїй масі не так зомбоване, як російське, і при першому натяку на те, що хтось із генералів відмовиться підкорятися, як це було під час ГКЧП, миттєво повториться все, що було два роки тому.

Путіну в умовах цієї війни така неконтрольована ситуація не потрібна на плацдармі, з яким він пов’язує великі плани. Тому він змушений зважати на капризи Лукашенка.

Але йому хочеться всіма правдами-неправдами підвести того до участі у війні — і економічними преференціями, і всякими погрозами, в тому числі особистого порядку. Чи вдасться йому чи не вдасться, не відомо, але те, що саме це було лейтмотивом візиту, однозначно.

Такий висновок зробити не складно, якщо зважити на те, що Путін останні три роки не літав до Білорусі, до нього багато разів їздив Лукашенко. І тут раптом він зібрав все своє ближнє коло і полетів! Так, з одного боку, щоб показати, я тобі настільки довіряю, що ми приїхали всі, на уклін, що тобі потрібно, щоб ти погодився.

Але, з іншого боку, ми готові зробити це і не по-доброму. Які контраргументи навів Лукашенко, ми дізнаємось найближчим часом. До цього він показував дива еквілібристики у відносинах із Кремлем, — нагадав політолог.

“Я думаю, та картинка, яку нам усім піднесли, не має нічого спільного з тією реальною картиною, яка була причиною цього візиту. Тут треба взяти до уваги і те величезне значення, яке сьогодні має війна, і склад російської делегації”, – розповідає Юнус.

Якщо судити про те, що дали в публічну площину, незрозуміло, що там робила вся команда, все ближнє коло Путіна, включно з особистими помічниками.

Звичайно, насправді все зовсім по-іншому. Основною метою візиту було прозондувати можливі варіанти, щоб у певний момент остаточно схилити чи змусити Лукашенка (вступити у війну).

Насправді, для Путіна не важко змістити Лукашенка, але він розуміє, що в цій ситуації може більше програти. Бо другого такого Лукашенка він у Білорусі не знайде, а привезти когось із Москви – не варіант.

Незважаючи на те, що вплив Кремля на Білорусь за останні два роки багаторазово посилився, повністю заволодіти білоруським суспільством Росії не вдалося.

— Можливості Путіна на території Білорусі за ці два роки значно посилились. Лукашенко йому завдячує всім і розуміє це. Білорусь сьогодні повністю окупована, це є російський плацдарм.

Інша річ, що білоруси — це не росіяни, вони не так зомбовані. І Путін це чудово розуміє, він це бачив на власні очі два роки тому.

Тобто Лукашенко не зміг зробити з білорусами те, що зробив Путін із російським суспільством за 22 роки. Білоруський диктатор старався, прагнув, але не вийшло, і два роки тому ми це побачили.

А у Путіна вийшло, тож він може класти під Бахмутом штабелями тисячі своїх солдатів. Сьогодні експерти говорять про те, що він готовий покласти 300 тисяч людей у цій війні. І ці дані є в інформаційному просторі Росії, і, здавалося б, мобілізовані та потенційні мобілізовані взагалі росіяни могли б це прочитати.

Але ми не бачимо у Росії того, що бачили два роки тому в Білорусі. Є елементи кризи, особливо на Північному Кавказі, напруга пішла, втеча з країни була, що ще буде у разі оголошення додаткової мобілізації (а вона обов’язково буде), ми побачимо найближчим часом.

Джерело:korupciya.com