Медсестра з «Азовсталі» Вікторія Обідіна, яка під час великого жіночого обміну у жовтні повернулася до України, нарешті змогла зустрітись зі своєю 5-річною донечкою у Польщі.

Про зворушливу історію зустрічі через вісім місяців розлуки йдеться у сюжеті ТСН.

Вікторію розлучили з Алісою у травні в Маріуполі. Тоді жінку відправили до фільтраційного табору в фейковій «ДНР», а дитина поїхала з родичами до Запоріжжя. Пізніше Аліса виїхала до Польщі з бабусею.

Вікторія напередодні Різдва поїхала до Аліси, щоби зробити їй сюрприз.

Збираючись до Польщі, Вікторія вщент заповнила валізу іграшками та солодощами для донечки. Як розповідає жінка, маленька Аліса попросила у мами на подарунок динозавра.

Мама та донька не бачились від 7 травня. Загалом на «Азовсталі» Аліса провела 72 дні, а її мама у російському полоні – 168 днів. Вікторія – була єдиною військовою, яка перебувала на заводі з дитиною.

Вікторія вирушає на світанку зі знімальною групою ТСН з напівтемного Києва. Для зустрічі з донечкою вона долає близько 800 кілометрів.

Зупинка у святковому Кракові – тут мама хоче докупити солодощів донечці.

Проте святкова атмосфера міста нагадує про довоєнний Маріуполь. Віка не витримує. Її накривають емоції. Вона згадує, що рік тому так само її Маріуполь сяяв вогнями. Вона з Алісою готувалася до свят, а найголовнішими клопотами було – яке обрати вбрання.

«Ми з донькою минулого року були біля драмтеатру, щодня гуляли біля ялинки», — згадує Віка.

Вікторія з Алісою не бачилися 8 місяців. Віка із сумом згадує, як багато вона пропустила з життя доньки за цей час.

«Пропустила її 5 років, зараз будемо надолужувати», — говорить Віка.

Нарешті Віка доїхала до невеликого польського містечка, де живе Аліса з бабусею. До зустрічі лічені секунди.

«Привіт, мамо, мамусю, я так на тебе чекала», — радіє зустрічі Аліса та не відпускає маму ні на хвилину. І по черзі знайомить зі всіма своїми іграшками.

Вікторія дарує донечці динозавра Гошу.

Бабуся Світлана розповідає, що поки донька була в полоні, Аліса щодня брала в руки уявний телефон і дзвонила мамі –розповідала усі свої новини, тривоги і враження. Коли ж били дзвони костьолу, Аліса кожен раз казала, що це моляться за маму.

Після «Азовсталі», коли Аліса вже була з бабусею у Польщі, з дівчинкою займалися психологи. Дитина два місяці постійно економила і їжу і воду.

«Я кажу їй, пий воду. А вона – не можна багато води, треба іншим залишити, тому що води немає. Їжу також залишала на потім і переживала, що потім її просто не буде», — розповідає бабуся.

Аліса щовечора згадувала поранених без рук і ніг і звуки вибухів над бункером. А коли виходила на майданчик брала з собою усі важливі для неї речі зі словами, а раптом ми не повернемося.

Найважливішою іграшкою дівчинки був песик Шарік, з ним вона була на «Азовсталі». Шарік був засмальцьованим і майже чорний. Аліса довго не дозволяла його прати.

Як і казали психологи бабусі з кожним місяцем Аліса буде адаптуватися до нового життя, а найкраща реабілітація для неї – це повернення мами. На Різдво у бабусі Аліса просила єдине – щоб повернулася мама. Тепер Аліса каже, що всі її мрії здійснилися.

«Куди я тепер без тебе, тепер будемо лише разом», — говорить доньці Вікторія.

Історія військової медикині та її доньки Аліси

Під час евакуації з «Азовсталі» окупанти розлучили 4-річну Алісу з мамою. За інформацією «Азову», мама дитини залишилася у фільтраційному таборі на території так званої «ДНР». Дівчинку тоді передали її бабусі, яка приїхала з Польщі.

Відео з Алісою з бункера «Азовсталі» вперше опублікували 17 квітня. Тоді повідомлялося, що Аліса — донька військової медикині з Маріуполя.

У понеділок, 17 жовтня, вдалося провести черговий масштабний обмін полоненими. З російської неволі звільнили 108 жінок, серед яких виявилася і мама Аліси.