Керівник головного управління розвідки МО генерал-майор Кирило Буданов вважається одним з найточніших прогнозистів щодо ходу війни РФ проти України. Саме тому в рамках проєкту “Орестократія” йому були поставлені найчастотніші питання щодо російської агресії: починаючи від того, коли у рашистів закінчаться ракети та дрони та завершуючи сценаріями двірцевих переворотів та сценаріями перемоги. obozrevatel.com

Наша вітчизняна оборонна промисловість працює над вирішенням дефіциту ППО

– Ми з вами розмовляємо у дні, коли Київ та інші великі міста, інфраструктурні об’єкти країни атаковані “російськими” “шахедами”. Сьогодні, зокрема, слідом за “мопедами” полетіли і ракети. Тому перше запитання напрошується саме по собі: який запас ресурсу у росіян, скільки ракет, безпілотників у них, за даними розвідки, залишилося?

– Ви маєте зрозуміти, що сам факт переходу Російської Федерації на використання іноземних дронів – це вже сам по собі випадок неординарний для Росії, скажімо так. Цьому “посприяла” низька точність російських ракет, а також мале їх число. Російська оборонна промисловість не може виробляти в достатній кількості нові ракети, а ті, з якими вони вступили у війну 24 лютого, вже вичерпуються.

По багатьох найменуваннях ця цифра впала вже нижче критичного рівня. Я маю на увазі рівень 30%. Тому вони були змушені шукати якісь варіанти подолання дефіциту ракет. Дійшли до того, що стали використовувати іранські безпілотні літальні апарати. Чи можуть вони за своїми характеристиками замінити ракети? Ні, не можуть, але треба виходити з того, що їх – достатня кількість зараз в РФ, і точність влучення БПЛА набагато вища, ніж цих ракет. На це вони і розраховують.

– Згідно з концепцією безпеки, росіяни повинні залишати якийсь мінімум для власної оборони. Виходить, що Кремль настільки прагне щось доказати, що повністю ігнорує обороноздатністю країни?

– Так воно і є. До прикладу: конкретно по ракетах “Іскандер” вони вже наблизились до відмітки в 13% наявності ракет. Концепцією заборонено “опускатися” нижче 30%, але війна вносить свої корективи.

Ось така картина реальна зараз.

– Тобто, співпраця з Іраном для РФ дуже важлива. На яку партію отих літаючих “мопедів” можуть розраховувати російські вояки?

– Перша партія була замовлена в кількості 1750 дронів, далі пішли нові замовлення, але швидкість їх виробництва і доставки в Росію, ви маєте зрозуміти, це ж не одномоментний процес. Вони потроху їх вичерпують, іранці роблять нові, але є інша сторона цього питання: біля 70% усіх дронів ми стабільно збиваємо.

– Якщо ізраїльтяни дадуть оці так звані гвинтівки для збиття дронів, це допоможе підвищити відсоток знищення?

– На жаль, це ніяк не вплине на цю ситуацію і гвинтівками тут питання не вирішиш, потрібні серйозні системи ППО.

– Системи ППО у нас же мають бути? На останньому Рамштайні йшлося про створення ешелонованої системи протиповітряної оборони…

– Системи ППО, які нам постачаються, їх кількість абсолютно замала для того, щоб повністю зняти ракетну загрозу. Проте наша вітчизняна оборонна промисловість працює над вирішенням цього питання. Крім того, ми шукаємо, де можна купити будь-які системи ППО у світі… і щось нам постачається.

Обидві вежі Кремля розуміють, що справи погані; у них “трішки” різняться думки, як з цієї ситуації виходити

– Скажіть будь-ласка, що сьогодні відомо про найближче оточення Путіна: як вони себе почувають в ситуації абсолютного програшу, адже вже очевидно, що війну їм не виграти. Чи розглядається якийсь сценарій перевороту, відсторонення Путіна від влади?

– Оточення Путіна – це не однорідна маса, давайте так.

– Ну, умовно є новоявлений блок “Кадирова-Пригожина”

– Ну це не блок Кадирова і Пригожина. Є те, що називається вежами Кремля. Інакше кажучи, одні там є умовними голубами, інші – умовними яструбами. Обидві ці вежі розуміють, що справи дуже погані, просто у них “трішки” різняться думки, як з цієї ситуації виходити.

Одні розуміють чітко, що треба зупинятися і шукати якесь мирне врегулювання, інші вважають, що Росія припинить своє існування, якщо вони не підуть далі, якщо їх переможуть, скажімо так. Тому зараз з’явилася нова теза, до речі її абсолютно вже відверто промовляє і керівництво Росії: наше головне завдання не програти. Вже не стоїть мова про те, щоб виграти, – не програти. “Ми не можемо дозволити програти”, “головне – не програти”, і так далі, інтерпретації різні, але посил саме цей.

Я з ним тут погоджуюсь: програш Росії – неминучий, його вже не можна зупинити, і він призведе до її руйнації.

– Які “сценарії руйнації” ви бачите?

– Якщо переможе, як то кажуть гілка прибічників миру, то вони зможуть визнати, що все “це було помилкою”. Війська відійдуть назад, за адмінкордон 91-го року і перевантажать якось стосунки з усім світом.

– Можна їх якось персоніфікувати, хто ці голуби?

– Я відійду від цього, якщо можна.

– Яструби хочуть йти до кінця, так?

– Вони розуміють, що в будь-якій конфігурації їм, у кращому випадку, загрожує солідний тюремний термін, тому для них продовження війни – питання особистого виживання.

– Яка ймовірність, що голуби переможуть, і як це виглядає в термінах?

– Давайте зачекаємо. Кінцівка буде – в будь-якому з цих варіантів – однакова. Це видозмінення РФ.

Чи можуть вони застосувати ядерну зброю? Теоретично – можуть, але це тільки пришвидшить розпад РФ

– Зараз в Росії всі підземні паркінги переобладнуються під бомбосховища, і паралельно відбуваються ядерні навчання, готуються нібито випробування ядерної зброї у Баренцевому морі. Що це за сценарій? Нагнітання ситуації чи вони собі намітили “похуліганити” з боєголовками?

– І перше, і друге разом.

По-перше, все, про що ви зараз згадали, це щорічні ядерні навчання, цього року вони називаються “Гром-2022”. Вони проходять майже синхронно з натівськими навчаннями. Проте кульмінація “тренувань” стратегічних ядерних сил РФ намічена одразу після завершення активної фази навчань НАТО, з єдиною метою – показати, що “ми можемо більше”. Тобто, щоб зараз не показало навчання НАТО, вони хоча б на одну ракету, але запустять більше. Це все відбуватиметься на півночі країни, будуть запуски з 3-ох ядерних підводних ракетоносіїв, готується запуск гіперзвукової ракетної зброї, запуск міжконтинентальних балістичних ракет, запуск РС-28, а також використання стратегічних неядерних сил, літаків стратегічної та дальньої авіації, “іскандерів”, пуски “калібрів”. В тому числі, по реальних цілях, і т.д.

– Знову ж таки, чи готові вони переступити за якусь лінію, яку американці назвали червоною, і за якою буде дуже сильна відплата росіянам? Чи готові вони дійсно застосувати тактичну боєголовку десь в Чорному морі, чи на півдні України, чи заході…

– Питання риторичне. Чи готові вони це зробити? Ні, не готові. Можу пояснити дуже легко. Вони стільки часу говорять про це, згадайте.

– Найяскравіше прозвучала теза у вересні, що “вони не блефують”, але до того натяки постійно звучали.

– Вже середина жовтня, але вони ще у вересні пригрозили “ми вже будемо зараз стріляти”.

– Ядерна зброя в будь-якій країні світу – це засіб стримування. Це, в принципі не зброя, а інструмент, повторюся, стратегічного стримування. Чи можуть вони теоретично застосувати ядерну зброю? Теоретично – можуть, це тільки пришвидшить розпад РФ, і вони це чудово знають і розуміють. Вони не такі вже дурні всі, як би нам хотілося.

Гіркін більше потрібен для Гааги, ніж нам

– Ви оголосили винагороду за Гіркіна-Стрєлкова – 100 тис. дол. Чому так дорого і для чого він вам?

– Це, в принципі, не так дорого за таку особу. Він є важливим носієм інформації, і перш за все – для міжнародного кримінального судочинства. В принципі, як то кажуть, він клієнт Гааги. Він навіть “не наш” буде.

– Ну ви напевно знаєте, що він десь на Херсонщині?

– Відомо одне з його місцезнаходжень, він вже прибув на територію окупованої України, всього іншого давайте зачекаємо. Шанси є. До речі, цікавий факт: крім того всього шлаку, який надсилають на той номер телефону, з’явилися кілька людей з абсолютно реальними пропозиціями, і це було досить для мене цікаво. Давайте подивимося.

– Я так розумію, що в ГУР зараз є 100 тис дол.

– ГУР знайде такі гроші, аби допомогти нашим колегам із Гааги (сміється).

– Власне про це і хотів поговорити: зараз вся країна волонтерить, допомагає ЗСУ. Наскільки ви відчуваєте підтримку громадськості, бізнесу?

– Не секрет, що волонтерський рух в Україні досить розвинений, це все почалось в 14-му році і новий виток набрало після подій 24 лютого, і ми в цьому сенсі не – виключення. Нам досить сильно допомагають багато і бізнесменів і фондів, різних міжнародних організацій. Чимало бізнесменів допомагають, багато просто небайдужих людей, багато організацій, спілок і так далі. Назву ось декілька прізвищ: Водовіз Олександр, він дуже багато автомобільної техніки нам пригнав; Олексій Кавилін… і ще багато інших людей, я просто так по пам’яті зараз всіх не перелічу. Волонтерський рух дуже сильно нас розвинув.

Насамперед, вони допомагають вирішити поточні наші проблеми. Наприклад, відомо, що автотранспорт сьогодні – це просто розхідний матеріал, на фронті автівка довго не живе, а їх потрібно багато. Виходять з ладу або знищена, її треба чимось замінювати. Часто купувати автівки державним коштом – просто неможливо. Навіть просто проведення тендерів на закупку потребує певного часу, а транспорт потрібен вже зараз. Ну, слава Богу, небайдужі люди допомагають.

Наприкінці весни все це має закінчитись

– Ми постійно чуємо запевняння, що нічого не планується в Білорусі, підготовки до нападу немає. Але водночас відбувається дивна історія: спочатку якась стара техніка білоруська вивозиться в Росію, а зараз завозиться якась інша в Білорусь, і ніби зміцнюється російське угрупування. Це все для того, щоб тримати наш контингент в тонусі?

– Це одна з головних цілей: з одного боку, створюється угрупування т.зв. союзних республік, в яке мають увійти підрозділи ЗС Білорусі та оці терористичні угрупування РФ. Але насправді на території Білорусі на всіх базах довготривалого зберігання розконсервовують техніку і передають в РФ. Вона здебільшого йде на поповнення втрат в Донецькій і Луганській областях. Самі Білоруси не мають тих сил, які могли б сильно лякати нас, тому Росія перекидає туди особовий склад і, здебільшого, з автомобільною технікою, тобто це просто картинка. Принаймні, на даному етапі.

– Які у вас прогнози найближчим часом щодо розвитку ситуації на фронті?

– Найважчі бої станом на зараз точаться в районі міст Бахмут та Соледар. Там зараз йдуть найзапекліші бойові дії… ну а розкривати плани, я думаю, це буде трошки некоректно.

– Який сценарій війни ви бачите до кінця року?

– До кінця року ми ще просунемось вперед значно, це будуть значимі перемоги, ви скоро це побачите.

– Звільнення Херсону це може бути?

– Ну, я сподіваюся, що це може бути Херсон.

– Як виглядає прогноз на наступний рік?

– У кінці весни це все має закінчитись. До літа все має завершитися.

– “Завершення” – це вихід на кордони 91-го року?

– Для початку, – вийдемо на ці кордони.

– Ви сказали, “для початку вийдемо на кордони 91-го року”. А які ще плани є?

– Після завершення війни почнеться дуже серйозний політичний процес, пов’язаний зі змінами в нинішній РФ: від Росії від’єднаються певні регіони… Москва виплачуватиме репарації нам, це все їх чекає, це призведе до зміщення певного економічного центру РФ на нашу територію… тобто там багато дуже кроків.

– А які регіони від’єднаються, це будуть кавказькі республіки?

– Кавказькі, я вважаю, від’єднаються першими, це будуть не тільки кавказці.

– А хто ще?

– Та там багато територіальних проблем, “Російська Федерація” – це ж одна назва від федеративності.

Це надто велика територія, яка досить тривалий термін існує, незрозуміло як, в цих кордонах. Вона трималася виключно на вірі в потужність режиму. Як тільки режим обвалиться, все це посипиться.

– Десь півроку тому OBOZREVATEL писав з покликанням на джерела, що Путін у комі, і замість нього “обличчям” працюють двійники. Пізніше десь подібна інформація прозвучала від вас. То чи живий Путін, на вашу думку?

– А це ще одне питання, на яке я зараз не дам відповідь до кінця. Те, що у нього були дуже значні проблеми зі здоров’ям весною, це я вам підтверджу. Чи живий він зараз? Давайте дочекаємось того моменту, коли пройде трансфер влади в РФ, можливо тільки тоді ми зможемо дізнатись правду: якщо він загинув, то коли це було, або якщо живий ще, то як він закінчить своє життя.

Сценарії трансферу влади

– Про трансфер влади: фактично є 2 сценарії, перший – це наша перемога і вихід на кордони 91-го року, і далі вже якісь незворотні процеси в Росії. Але є інший сценарій, який ми з вами обговорили перед інтерв’ю: це може бути дочасне відсторонення від влади того, кого ми називаємо Путіним.

– Без різниці, це все призведе до того ж самого. Згадайте, що я вам говорив про зміну риторики з “перемоги” на “не програти”. От в будь-якому варіанті їх програш – це кінець.

– Я вже взагалі не розумію, як росіяни можуть не програти.

– Тут все дуже легко. Вони ж пішли, як то кажуть, ва-банк, для себе вони приєднали окуповані українські території; і зараз кожне селище, яке ми деокуповуємо, для них вже не відступ російської армії або тактичний програш, це втрата земель РФ.

– Формально так.

– Для них це так. Для нас це “формально”, а от для них це вже юридична втрата російської території. А як такому типовому росіянину пояснити те, що Україна забрала у РФ якесь місто. Ну це переворот його свідомості, ну “це ж не може бути”.

– У вас є зріз соціальних настроїв в Росії?

– Так, періодично робимо це.

– Можете поділитися? Як реагують “скрєпи” на новітні події в РФ?

– На жаль 82% абсолютно підтримують бойові дії в Україні.

– Тобто, на них не вплинула ота “могілізація”, як і те, що Росія програє?

– Для них вплинуло усвідомлення того фактору, що “можливо, наш цар не такий вже й потужний”.

– Але з нами воювати їм ще кортить, так?

– На жаль, треба дивитися правді в очі. Ми воюємо не з російським режимом, як багато хто там вважає, а на жаль, з російським народом, 82% – це переважна більшість.

– Путін є виразником їхніх інтересів на цьому етапі.

– Так. Так воно і є.

– Які прогнози щодо зміни ситуації найближчим часом, до Нового року? Після 1 січня? Економіка ж не зміниться в кращу сторону?

– Економіка Росії вже фактично переводиться на режим воєнного часу, так само як і у нас. Це означає, що левова частка всіх витрат ітиме на оборонку, все інше – за залишковим принципом. Але не економіка, не “могілізація” змінить настрої , а от втрата територій, коли кажуть “Україна відбила ще одне місто”, – це вже щось неймовірне, такого бути не може. Тут уже виникає запитання, чи така потужна у нас Росія? А Росія у них асоціюється виключно з фігурою лідера. Пам’ятаєте, як у радянському кіно: “Царь-то не настоящий”… з цього ж усе пішло…