Кінбурнська коса, острови у плавнях Дніпра під Херсоном та берегова лінія на лівому боці річки формують своєрідну операційну зону завглибшки 20 км та площею понад 17 тисяч гектарів. Тут проходить лінія розмежування, відбуваються активні бойові зіткнення, і хоча розглядати цю територію як повноцінний плацдарм – неможливо, зважаючи на ландшафт і географію, її контроль надзвичайно важливий для обох сторін. 

Навколо Кінбурнської коси – останнього все ще окупованого клаптика Миколаївської області – вже кілька місяців точаться запеклі бої.

8 січня речник ОК «Південь» Наталія Гуменюк наголосила, що подробиць щодо ситуації в цьому регіоні не розголошують, щоб не нашкодити людям, які там живуть.

Втім, за її словами, стало відомо, що операції зі звільнення півострова заважає погода, а на території коси досі є окупаційні війська.

«Російські війська ще присутні на Кінбурнській косі, ситуація досить складна. Знов-таки й погода не сприяє легкому завершенню і короткочасності цієї операції… Так само з островами ще продовжується бойова робота, і контролю абсолютного поки не має жодна зі сторін. Це і є лінія розмежування, лінія фронту, де точаться бої», – розповіла спікерка.

Очільниця пресслужби акцентувала, що наразі підрозділи ЗСУ «більше працюють над знищенням ворожих потужностей (на деяких територіях Миколаївської області – ред.). Хоча глибокого тилу у ворога вже немає. Практично всюди на лівому березі Дніпра йде бойова робота».

Як повідомлялося, очільник Миколаївської ОВА Віталій Кім в середині грудня констатував, що на Кінбурнській косі немає цивільного населення, росіяни примусово їх виселили і вивезли в напрямку Криму. Водночас він додав, що Миколаївський порт зможе брати участь у реалізації зернової угоди лише після звільнення від загарбників Кінбурнської коси.

Що це означає для ЗСУ?

«Передусім, «сіра зона» – це ділянка, на якій відсутній контроль території однієї зі сторін конфлікту.

Тобто там, де немає контролю ЗСУ та окупантів – це сіра зона. Але це не означає, що цей контроль у короткостроковій перспективі не може виникнути», – коментує військово-політичний оглядач Олександр Коваленко.

Він також наголосив на формуванні на лівобережжі Херсона операційної зони, яка зараз досягає глибини 20 км, що є наслідком вогневого контролю ЗСУ з правого берега.

На думку аналітика, ворог залишає присутність у цій зоні, побоюючись форсування Дніпра з боку ЗСУ, що з військового погляду виглядає нонсенсом. У той же час Кінбурнська коса справді може перетворитися на «кинжал у спину» супротивника.

«Не буде ніякого форсування, все вимальовується набагато жорсткіше у перспективі.

Якщо взяти карту бойових дій, розкрити її та подивитися, 15 БТГр окупантів розгорнуто у трикутнику Василівка – Токмак – Мелітополь. Резервні 6 БТГр – на роздоріжжі Херсонської та Запорізької областей. Тим часом на лівому березі 20 км операційної зони, яка може вистрілити від Кінбурнської коси до Голої Пристані, Олешок та Нової Каховки. А що таке постріл? Це натиск. Це – можливості ЗСУ за півтора тижні звільнити понад 8,5 тисячі квадратних кілометрів», – вважає експерт.

Водночас, окупанти активізують свої ДРГ у плавнях під Херсоном.

Про це з посиланням на місцеві джерела та супутникові знімки за 8 січня повідомляє співтовариство «Херсон: війна без фейків».

Зокрема, відзначено нарощування кількості дрібних плавзасобів ворога у затонах Старого Дніпра та Конки. Крім того, у місцевих жителів загарбники активно відбирають та скуповують мотори для човнів. Також повідомляють про значне зниження води у Дніпрі – його пов’язують із маніпуляціями росіян, які контролюють шлюзи та споруди Каховської ГЕС.

Нагадаємо, Кінбурнська коса – піщана коса, частина території Миколаївської області – за 4,0-7,5 км від Очакова. Ця коса є продовженням Кінбурнського півострова та частково відділяє Чорне море від Дніпровсько-Бузького лиману.