У нас в родині на Різдво прийнято дарувати подарунки. В переддень Різдва я дуже засмутилася, бо чоловік купив нерівноцінні подарунки нашим мамам. А про себе я взагалі вже мовчу.

Чоловік вважає, що це правильно, адже його мама нам більше допомагала. Але мені здається, що це тут ні до чого, і що на Різдво можна було б купити нашим мамам щось однакове.

Після нашого весілля ми відразу пішли жити окремо. Квартиру нам віддала його мама, яка кілька років тому спеціально придбала її з цією метою – щоб син після одруження зміг жити окремо.

Перший рік ми жили спокійно. Напевно тому, що жили окремо від батьків, самі. Але потім ми вирішили продавати квартиру і купувати більш сучасну в новобудові.

Так і зробили – стару квартиру продали і тимчасово, до покупки нової, переїхали жити до свекрухи. Вона живе одна, батька чоловіка давно немає.

Свекруха підтримала наші наміри – купити просторішу квартиру, але тут відразу гостро постало питання про її оформлення.

Справа в тому, що його мама хотіла оформити квартиру на себе. Мабуть, тому що стара квартира була записана на неї і цю вона теж збиралася оформляти на себе.

Чоловік поїхав за кордон на кілька місяців, щоб заробити нам на ремонт, а ми з його мамою повинні були підшукати гарний варіант.

Але коли ми нарешті знайшли, свекруха нас ошелешила, сказала: «Я цю квартиру на себе оформлю, яка різниця – все одно ж вона ваша буде».

Ввечері я зателефонувала чоловікові і все йому розповіла, але на моє велике здивування чоловік підтримав свою маму.

Ось тоді і піднялася ця тема, про яку до цього ми не говорили.

Чоловікові своєму я так і сказала, що я його дружина, ми сім’я, до того ж, у нас скоро буде дитина. І тому з моєю думкою він просто зобов’язаний рахуватися.

Але чоловік різко поставив мене на місце – поки мама є, квартира її. Все, крапка.

Так і сталося – квартиру, яку ми купили, офіційно оформили на свекруху.

Я переконана, що ця жінка була, є і буде головною в житті мого чоловіка, і з кожним днем я розумію, що цю ситуацію я вже не зміню.

В переддень Різдва чоловік показав мені подарунки, які він приготував для двох наших мам; моїй він купив сковорідку, а своїй мамі – новий мобільний телефон.

Мені він купив шампунь для волосся і гель для душа.

Мені це не сподобалося, і коли я все це висловила своєму чоловікові, він сказав, що це його мама, і що вона дуже багато для нас зробила.

Я образилася навіть, бо зрозуміла, яким є справжнє ставлення мого чоловіка до мене і до моєї мами, а також я усвідомила, що моя думка для нього зовсім не важлива.

А зараз ще краще – мама чоловіка вирішила переїхати до нас, мовляв, свою квартиру вона теж хоче продавати і починати будувати будинок за містом, і знову ж – для нас.

Особисто для мене це означає, що тепер нам постійно прийдеться жити з нею разом. А я цього аж ніяк не хочу.

Але чоловік вважає, що я ображаюся через дрібниці, вже придумую причини. Адже що тут такого – якщо його мама поживе деякий час з нами. В кінці кінців, це ж її квартира.

Ось так, я попустила чоловікові один раз, і тепер все життя напевно маю робити так, як вирішить він разом з своєю мамою.

Прикро. Що тут можна зробити, як переломити ситуацію?

Джерело