Богдан, Ангеліна, Олена та Валерій – чотирьох дітей батько виховував сам упродовж останніх семи років, відколи матір позбавили батьківських прав.

Четверо дітей із Куп’янська залишилися сиротами, коли батько, який виховував дітей сам, загинув, закривши їх собою від касетного снаряду, йдеться в ТСН.

Матір уже давно позбавили батьківських прав, інших родичів у них не було, тож оформити опікунство було нікому. Випадкова зустріч у лікарні докорінно змінила долю дітей – тепер у них є родина й велика кількість благодійників, які їм допомагають. “Наш шлях був важкий, я хочу для них стати навіть не мамою, а оберегом. Я хочу для них стати щитом”, – каже мама вже 6 дійте Ольга.

Богдан, Ангеліна, Олена та Валерій – чотирьох дітей батько виховував сам упродовж останніх семи років, відколи матір позбавили батьківських прав. Родина Савельєвих жила в Куп’янську. Після звільнення міста від окупантів не було ще й дня, коли б росіяни не завдавали по ньому ударів. Так було й тоді, коли батько дітей Сергій разом із найстаршим Богданом та наймолодшою Ангеліною пішов по гуманітарну допомогу. “Ангеліна пам’ятає уривками, але я навіть не хочу.. Богдан сам почав із часом розповідати, як це все трапилось, але деякі моменти він тримає, нікому не хоче про це розповідати”, – розповідає Ольга.

Вони тільки встигли перетнути сусідню вулицю, як російські окупанти розпочали обстріл. “Прилетіла касетна бомба. Батько прикрив своїм тілом Богдана і Ангеліну, і таким чином врятував їх. Він загинув, а дітей героїчно врятував”, – розповідає нова мама дітей.

Двоє інших дітей були в цей час удома самі. Чому тато разом із сестричкою та братиком так довго не повертаються – не розуміли. “А потім вони вийшли на блокпост. Вони розповіли, що вже день немає тата, братика й сестрички. Військові через свої зв’язки вже все з’ясували і доправили їх до Харкова”, – додає жінка.

Свою появу в цій історії Ольга називає не інакше як долею. “Це була доля, або Божа дорога. Рік тому ми чисто випадково потрапили до друзів у Куп’янськ на святкування і там познайомилися з Сергієм. Він у мене спитав, чи можу я охрестити його дітей?” – пригадує вона.

Хрестини були їхньою єдиною зустріччю, а потім почалася війна. Зв’язку в Куп’янську не було, згодом зі своїм старшим сином вона потрапила до однієї з харківських лікарень. “Я за цей час, мабуть, забула, як виглядає Богдан, але я дивлюся дитина, дуже-дуже знайома  – Богдан. В перші 5 хвилин, як тільки я зайшла до кімнати, я зрозуміла, що це Богдан – мій хресник”, – ділиться спогадами Ольга.

Він теж її впізнав і розповів про все, що сталося. Богдану лікарі були змушені відрізати фаланги пальців на руці. Ангеліна на той момент була в реанімації, бо уламками їй посікло обличчя, перебили ноги. Дітей лікували й паралельно готували до перевезення в Київ, цим займалися одразу декілька фондів. У той момент уперше постало питання – хто ж стане для дітей опікуном? “Ми все вирішили, мабуть, години за дві”, – каже чоловік Ольги.