Не розумію досі, хоч і минуло вже три роки, навіщо я вдалася на вмовляння сина і переїхала до нього жити, перед тим продавши свою квартиру.

Син у мене хороший, у нас з ним ніколи ніяких непорозумінь не було ніколи.

Я ж його сама ростила, спочатку я все, що могла, для нього робила. А як він виріс, почав про мене дуже дбати.

Ми з ним жили в невеликій однокімнатній квартирі, на першому поверсі. Мені було дуже зручно.

Але Олег так жити не хотів, він ще змалку мені обіцяв, що як виросте, то досягне багато чого, стане багатим, і забере мене звідси.

Син вивчився, працює, багатим він ще не став, але вже трохи заробив, то ж почав будувати будинок за містом.

Справа це не проста, і не дешева, Олег вже сім років будувався, і все ніяк закінчити не міг.

А три роки тому він одружився, і вже хотів дружину в своє гніздечко привести. От він мені і запропонував продати свою квартиру, гроші вкласти в його будинок, і переїжджати жити до нього.

Я так хотіла допомогти сину, що погодилася на його пропозицію.

Ми продали мою затишну однокімнатну квартиру, і цих грошей якраз вистачило, щоб довести дім сина до ладу.

Мені виділили окрему кімнату, всюди чисто, красиво, по-сучасному. Здавалося б, я мала б радіти, але чомусь мені там не затишно.

Тепер господиня не я, а дружина мого сина. І це нормально.

Але я з своєї кімнати зайвий раз не виходжу, щоб їм не заважати.

Друзі і подружки у мене залишилися в старому районі, тут я ще нікого не знаю.

Будинок знаходиться за містом. До міста трохи важко автобусом добиратися. Це тільки мені, бо у сина з невісткою є машина.

На Різдво невістка запросила своїх батьків в гості, ми добре посиділи.

Але я помітила, що свати якось скоса на мене дивляться, мовляв, я тут зайва.

Не знаю, може я себе накручую, адже в очі мені ніхто ніколи поганого слова не сказав. Але нема мені спокою душевного у будинку сина.

Тепер я усвідомлюю, що зробила помилку, не треба було мені свою квартиру продавати. Там я сама собі господинею була, встала коли хотіла, лягла теж. Сьогодні хочу – готую, завтра не хочу – не готую.

А тут я наче під наглядом, не в своїй тарілці.

Я би тепер кожного заказувала, щоб не робив такої помилки, як я. Діти мають жити окремо від батьків, і крапка.

Джерело