Правду кажуть, що про зраду чоловіка останньою дізнається дружина. У мене так і вийшло. Ми з чоловіком прожили 17 років, я йому дуже вірила, навіть коли він приходив додому пізно вночі, і казав, що затримався на роботі.

Як дружина, я завжди намагалася бути ідеальною: в домі у мене завжди було чисто, на кухні наварено, я стежила, щоб у чоловіка завжди був чистий одяг, і за собою не забувала дивитися, намагалася завжди виглядати доглянутою.

Виховання наших двох дітей я взяла на себе, адже чоловік постійно був на роботі. Мені всі говорили, що я не добре роблю, що так опікуюся чоловіком, але я вважала, що саме так і має поводитися жінка у шлюбі.

В березні цього року, практично в перших числах, я з дітьми поїхала закордон. В Польщі живе моя сестра, вона нас прихистила. Коли я приймала таке рішення, то в першу чергу думала про дітей.

Чоловік теж мене в цьому підтримав, він вважав, що цей непростий для України період краще перечекати закордоном.

Сестра допомогла мені з роботою, вони з чоловіком у селищі під Вроцлавом, в якому вони живуть, відкрили невеликий продуктовий магазин. Я пішла туди продавати. Так що я не те, що не сиділа на шиї у сестри, я ще й заробила трохи, і навіть відклала певну суму.

Дітям моїм тут подобається вони в школу пішли, друзів вже мають, тому додому їхати вони не хочуть.

А мене додому дуже тягнуло, наче я щось відчувала. Але коли не подзвоню чоловіку, у нього одна відповідь – сиди ще там. От я і досиділася до того, що ледь не втратила сім’ю.

В це важко повірити, але першою наважилася мені все розповісти свекруха. Вона подзвонила мені в Польщу і прямо сказала, що моя подружка Наталка ходить до нас додому майже щодня, як по свячену воду. Одним словом, свекруха наказала мені збирати речі і їхати додому.

Я зробила чоловікові сюрприз – приїхала без попередження. І справді, вдома я застала Наталку, вона у мене на кухні мила посуд після вечері, яку готувала моєму чоловікові.

Ну що ж, я не стала влаштовувати сцени, навпаки, подякувала подрузі, що замінила мене і не дала пропасти моєму чоловікові. Подарувала я Наталці шоколадку, яку привезла з собою з Польщі, ми ще разом попили чай, і я відправила подругу додому, сказавши, що дуже втомлена з дороги.

В той вечір я і справді не мала настрою нічого з’ясовувати, тому просто лягла спати. Зранку чоловік пішов на роботу і я не встигла з ним поговорити. Натомість прибігла його мама.

Свекруха впевнена, що у її сина з моєю подругою роман, і триває він вже кілька років. А я сама винна, бо постійно водила Наталку до себе додому, треба чи не треба – на всі свята вона з нами, а так не має бути. Сім’я є сім’я, і нікого чужого впускати в свій дім не треба.

Мама чоловіка мені радить не розлучатися з ним, а назавжди викреслити з життя цю подругу, навіть на поріг до себе її не пускати.

Я не знаю, що робити. З Наталкою ми дружили з дитинства. Після того, як вона розлучилася, мені було її шкода, і я справді кликала її до нас на всі свята. Я бачила, що мій чоловік добре до неї ставиться, але думала, що то через жалість, а виявилося, що ні.

Як правильно поступити в цій ситуації? Зберегти сім’ю, адже ми разом уже 17 років, і діти є.

Чи розлучатися і їхати з дітьми в Польщу, сестра мені точно допоможе.

Джерело