Величезну хвилю невдоволення діями кремлівської влади в Криму, за даними джерел одного з українських ЗМІ в спецслужбах, зафіксували наприкінці листопада, як тільки військове керівництво Росії почало готуватися до оборони півострова. Загалом антипутінські настрої серед мешканців Автономної Республіки почали зростати одразу після повномасштабного вторгнення.

Втім, для більшості мешканців Криму навіть після початку російського наступу на всіх можливих напрямах війна була чимось далеким, що не торкалося їх особисто. Тепер ця ситуація докорінно змінилася.

Неабиякий підрив довіри до Путіна з боку кримчан стався після оголошення ним “часткової” мобілізації. Адже примусовий набір до війська на півострові проходив вкрай невибірково та жорстко. Із урахуванням того, що між Кремлем та жителями Криму існував певний суспільний договір, який полягав у тому, що кримчани мали терпіти відсутність води й обожнювати владу, а натомість Москва підтримує хитку економіку регіону величезними дотаціями та гарантує йому безпеку.

Натомість повномасштабна війна проти України призвела до того, що Росії довелося скорочувати всі витрати окрім військових. І наслідки цього кримчани вже потроху починають відчувати, адже всі програми розвитку згортаються, а економіка півострова давно вже мертва.

При цьому фактично всі жителі Криму бачать вантажівки з тілами російських військових, колони розбитої російської техніки, яку загарбники тягнуть з херсонського та запорізького напрямків, а також усвідомлюють масштаби бойових дій та силу української армії. Не можуть не розуміти кримчани й того, наскільки слабкими є ЗС Росії. “Аналоговнєтна” московитська ППО виявилася ні на що не здатною, а всі безпекові гарантії Кремля – брехливими.

Всі розуміють, що своїм маніакальним бажанням знищити Україну Путін приніс до дому кримчан війну. Ключовим аргументом щодо окупації Криму, яким пишалося все російське суспільство, було те, що “президент зміг захопити півострів без жодного пострілу” і те, що “тут не стріляють”. Мовляв, після приходу Росії Автономна Республіка перетворилася на оплот спокою та стабільності. Тепер від цього ствердження не залишилося й сліду.

Станом на середину грудня 2022 у жодного із мешканців Криму немає сумнівів щодо того, що рано чи пізно ЗСУ з’являться на півострові. При цьому ніхто з кримчан чи так званих “понаехавших” не бажає, аби через їх місто чи село проходила лінія фронту. Перекидання бойових дій на територію Криму вони панічно бояться.

Не менше всіх лякає той факт, що військове командування вже зараз починає готуватися до оборони. При чому фортифікації встановлюють не лише на перешийку, але й з боку моря. Зрозуміло, що у цивільних, яким 8 років розповідали про міць російського флоту та відсутність українського, появи надовбів та мінних полів на пляжах викликають неабиякий розрив шаблону.

Відчуття війни за Крим, яка рано чи пізно настане, лякає всіх його жителів, хто підтримував анексію. Через це вони подекуди вже у відкриту говорять про те, що півострів треба повернути під контроль Києва мирним шляхом, а також дістають із шухляди запилені українські паспорти.

Ненависть до Путіна та всього московського керівництва, небажання тікати з Криму, адже там все “так по-домашньому”, а також усвідомлення невідворотності поразки Росії неабияк підсилює антиросійські настрої на півострові. І цей факт цілком може підкосити місцеву “владу”, призвести до певних протестних дій, а також до посилення допомоги українським військовим, аби боротьба за Крим була максимально безпечною для цивільних.

Джерело