Мобілізація, великі людські втрати та економічні збитки підривають популярність путіна в серед населення.

Чи можуть росіяни збунтуватися та влаштувати переворот, розповів РБК-Україна колишній постпред при ООН, еск-посол в США та рф Володимир Єльченко.

Щодо можливості перевороту в росії.

І так званий “дворцовий”, і вуличний переворот у росії, на мою думку, не можна виключати. Але мені здається, що станом на зараз більш імовірним виглядає саме перший варіант. російському суспільству впродовж останніх двадцятьох років системно “промивали” мізки. До того ж останні опитування показують, що більшість росіян все одно виступає за війну.

У мегаполісах, з яких би потенційно могли початися протести національного масштабу, все підчищено і контролюється силовиками. Коли я працював у Москві, чисельність силових структур, без армії, по всій росії перевищувала мільйон осіб.

З них 80% були сконцентровані саме в Москві, Санкт-Петербурзі та інших великих містах. І це ми бачимо на прикладах протестів: коли, умовно, виходить 20 людей – 18 з них відразу ж “пакують” в автозаки.

Тому сподіватись, що за лічені тижні сформується якась опозиція і почнуться рухи на вулиці, не доводиться. Вона там давно зачищена, всі теоретичні опозиційні лідери сидять по тюрмах. Усі ці фактори зменшують мій оптимізм щодо реальності бунтів та заворушень у росії станом на тепер. Хоча все ще може змінитися.

Мені здається, що більш імовірним є сценарій 1917 року, коли з фронту повернулися понад мільйон мешканців тогочасної російської імперії, до того ж – зі зброєю. Її поразка у Першій світовій війні перетворила військо в озлоблену, незадоволену та озброєну орду, яка після повернення додому розпочала бунти. А це все підхопили більшовики на чолі з Леніним. Так відбулася Жовтнева революція.

Зараз мільйона росіян на фронті немає, але, мабуть, понад сто тисяч є. Переважна більшість з них буде повертатися додому з невдоволенням. Я впевнений, що всі обіцянки про виплати компенсацій, доплат не будуть реалізовані російським урядом. Тоді викристалізується критична бунтівна маса, яка може призвети до турбулентностей всередині росії.

Я також чув таку версію, що, з огляду на велику кількість злочинців з тюрем серед тих, хто воює, вони не просто почнуть бунти – вони підуть грабувати Рубльовку. Хоча це, насправді, досить фантастичний сценарій.

Про перспективи “дворцового” перевороту.

“Дворцовий” переворот – не набагато кращий для нас варіант. Не факт, що той, хто прийде після путіна, буде кращий ніж він. Найімовірніше, що буде ще гіршим. Інша річ, що цій людині чи групі людей буде на той момент не до України. І, так чи інакше, позитив для нас буде в тому, що принаймні з’явиться можливість припинити війну. З іншого боку, якщо подивитися на оточення путіна, то там не знайдеться хоча б одного симпатика України – там усі притримуються однакових позицій.

Тому для нас важливо навіть не сам заколот, а щоб російська федерація припинила існування як держава в нинішньому вигляді. Поки вона не розвалиться, ми все одно будемо мати в тому чи іншому вигляді колективного “путіна”.

Сценарій розколу росії.

Якщо, наприклад, говорити про окремі суб’єкти РФ, зокрема Кавказ, Татарстан, Башкортостан, – це ті республіки, які були фактично насилу втягнуті до складу російської федерації. Вони мають яскраво виражений національний колорит. До того ж багато з них, за виключенням Кавказу, мають серйозний економічний або сировинний потенціал. Татарстан та Башкортостан – це нафта і газ. Далекий схід – це мало не вся таблиця Менделєєва.

Тобто це ті території, які в принципі можуть існувати самостійно. А зважаючи на те, що левова частка мобілізованих припадає на ці віддалені республіки росії, то якраз коли туди підуть труни і “похоронки” – це може дати ефект. Тому саме там можуть початися відцентрові процеси. Ба більше, це може розкачати ситуацію навіть у Москві та Санкт-Петербурзі.

Про ймовірність кардинальної зміни зовнішньої політики путіна щодо України через невдоволення населення та важку економічну ситуацію.

Я не думаю, що путін буде піддаватися на настрої населення, навіть якщо вони будуть невдоволені війною. По-друге, я впевнений, що він не знає реальний стан речей. Він має багато інформації, але здебільшого йому доповідають те, що він хоче почути. Якщо він уже 20 років не виходить на вулицю, щоб поспілкуватися зі звичайними людьми, то що він може знати про настрої суспільства? Його уявлення про настрої формуються з тих тез, які йому подають на папірцях у папочках.