Ніна думала, що всі живуть так, як вона. Поки не поїхала у гості до своєї подруги Каті до сусіднього регіону. Побачене її вразило. Великий затишний будинок, чудовий сад, город, ганок, увитий трояндами, альтанка, мангал. Як із картинки!

Катя показала Ніні кімнати, терасу. Жінки дружили по-справжньому, таємниць у них одна від одної не було. Отже, підозрювати Катю в якихось секретних доходах немає жодних причин. Вся ця краса складалася по цеглинці, із зарплати та пенсії.

Ніна не витримала і розплакалася. Не через заздрість, а від жалості до самої себе. Яка вона марнотрата та невміха!

Як отримали від батьків ключі від крихітної двокімнатної квартири в панельному будинку, так і мешкають у ній.

Катя почала її втішати. А Ніна схлипувала і казала: “Я рада за тебе, правда, вибач мені мої емоції. Я дуже за тебе рада!”

Вона заспокоївшись зізналася, що мріє про ремонт у своїй квартирі вже багато років. Але грошей на нього нема. Не можуть вони із чоловіком відкласти, накопичити. Скільки не намагалися, завжди з’явиться якась стаття витрат.

Вночі Ніна довго не могла заснути. У її голові був переполох думок.

Вона і мріяти не могла про такий будинок. А може, річ саме в тому, що ніколи й не мріяла? Чи задоволена тим, що є?

Витрачала зароблене на поточні потреби, ніколи не відмовляла тим, хто в неї гроші просив. Не могла пройти повз чужі проблеми, чужу простягнуту руку.

Ніна почала аналізувати – куди гроші витікають?

Харчуються вони з чоловіком скромно, вся побутова хімія – за найнижчими цінами, за акціями. Одяг зношують, соромно зізнатися, до дірок. Викидають, лише якщо з дому вже вийти соромно.

Але є у неї стаття витрат із розряду обов’язкових.

Це – свята. День народження, Новий рік, 8 березня. Ніна вітає всіх родичів, приходить із подарунками, тим, хто далеко живе – тітки, племінниці – вона їм гроші пересилає.

Накрити стіл для сім’ї – це святе. Вона любить готувати, любить оригінальні рецепти. Гості люблять її дім.

Ніна не може встояти, якщо бачить гарненьку курточку чи черевики для своїх маленьких онуків. Це її слабкість. Діти кажуть: мамо, не треба. Але вона – від щирого серця подарунки робить.

Їй хіба багато треба? Дах є над головою, це головне.

Ніна підгодовує бездомних кішок, переказує гроші до притулку для тварин. Начебто – копійки, а якщо замислитися, то за кілька років велика сума набігає.

Ніна спіймала себе на думці, що ніколи не уявляла себе господаркою такого будинку. У неї в підсвідомості було записано, що багатство – це або спадщина, або велика удача, а то й кримінал. І вона немовби заборонила собі жити по-іншому.

Ніна визнала, скільки грошей за всі ці роки було витрачено на рідних, знайомих, кішок і собак. Якраз вистачило б на такий самий будинок з садом…

В Італії кажуть:

“Prima i denti, poi i parenti” – спочатку зуби, а потім родичі. Популярне прислів’я, що закликає піклуватися передусім про себе, а вже потім думати про потреби рідні.

Філософи кажуть, що найкрасивіша душа в людини, яка допомагає іншим. Але в матеріальному плані піднімається лише та людина, яка свої гроші витрачає виключно на себе.

Джерело:zyttia.org