Фронт армії країни-терориста Росії неухильно сиплеться. “Часткова мобілізація”, на яку робить ставку глава Кремля Володимир Путін, є лише підготовкою “добре упакованого гарматного м’яса” і не принесе перемог на фронті. Розуміючи це, ворог обрав іншу тактику – завдання ударів по енергетичній інфраструктурі та житлових кварталах міст і сіл України.

“Евакуація” окупантів із Херсона може проходити за найнегативнішим сценарієм, не виключений тактичний ядерний удар. Водночас головну роль тут відіграють настрої у “вежах Кремля”. Якщо хтось зможе усунути Путіна з посади та зайняти його місце, він стане Путіним-2, практично таким же небезпечним, як нинішній диктатор, але РФ повністю виведе війська з України і на певний час загроза нового вторгнення зникне. Таку думку в ексклюзивному інтерв’ю OBOZREVATEL висловив директор військових програм Центру Разумкова Микола Сунгуровський.

– У Херсонській області розпочалася так звана евакуація населення. Так звана влада вже покинула місто Херсон. Говорять про можливий удар по Каховській ГЕС, у якому звинуватять Україну. Як розвиватимуться події? Якою ціною ворог піде з Херсона?

– Я не виключав би жодного з перерахованих сценаріїв, тому що ми маємо справу з Росією. Вони не обмежені жодними моральними рамками, вони поза законом, тому їм дозволено все. Я чекаю негативних наслідків, і до цього треба бути готовим.

– Ви допускаєте завдання тактичного ядерного удару?

– Я не виключаю цього. Все залежатиме від того, як розвиватимуться події у верхівці російської влади. Це маркер. Якщо комусь вдасться перехопити владу Путіна, навіть радикалам, то я не виключаю, що це буде початком закінчення війни, а не тільки відмови від застосування ядерної зброї.

– Як ви вважаєте, чому для окупанта настільки важливий Херсон?

– Справа в тому, що вони вже оголосили його своєю територією і відмовлятися від цього не під масть. Це по-перше. По-друге, Херсон, Херсонська область – це територія, яка забезпечує вихід до Криму. По-третє, якщо вони сподіваються на якесь перемир’я, то цей плацдарм, який максимально наближений до Миколаєва, а далі шлях на Одесу, на Придністров’я – вони можуть використовувати для удару, щоб відрізати всю Україну від Чорного моря. Тож для них це важливо.

– З’явилася інформація про те, що російські окупанти почали “евакуюватися” з Енергодара Запорізької області. Чи можна говорити, що фронт Путіна починає сипатися?

– Він почав сипатися вже давно, ще з Києва. Я думаю, що і в Кремлі це чудово розуміють, що фронт починає сипатися і єдина зброя проти України – це завдання ударів по її мирних цілях, по енергетичній інфраструктурі, по житлових кварталах, по населених пунктах тощо.

Цим вони користуються. На іншу тактику просто не вистачає сил. Та мобілізація, яку вони проводять, – це підготовка добре упакованого “гарматного м’яса”. Те, що вони закупили в Ірану, – це саме вказівка на другу частину тактики, на завдання ударів по території України, а не по військах. По військах дія таких систем є неефективною.

– Чи можемо ми розраховувати на те, що Росія зробить “жест доброї волі” і вийде із Запорізької АЕС?

– Хотілося б сподіватися, але знову ж таки все залежатиме від того, як підуть процеси в Кремлі, як піде боротьба між умовними вежами. Всі ці накази поки що пов’язані саме з цим.

Путін, звичайно, намагається нав’язати подальшу ескалацію, щоб показати, що він ще в силі. А сил не вистачає. Так, у нього поки що є силові структури, які він може протиставити підкопам під нього, але не виключено, що й усередині силових структур визріє щось, бо незадоволених дуже багато. Так званий патріотизм там добігає кінця.

– Саме з приводу патріотизму. Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов в інтерв’ю OBOZREVATEL заявив, що фактично Україна воює не з путінським режимом, а з російським народом, оскільки 82% росіян підтримують те, що робить Путін. З огляду на такі настрої населення країни-агресора чи можна очікувати, що зміна влади призведе до позитивних змін?

– Якщо і призведе, то далеко не одразу. На зміну Путіну прийде умовний Путін-2. До корінної зміни наявного режиму Росія не готова. У них цар у голові, й іншого вони просто не розуміють. Кожен, хто приходить до Кремля, бачить себе в ролі царя, і населення готове це підтримувати.

Я не впевнений, що путінську політику підтримують 82%. Це муляж. Але росіяни не готові відкрито виступити проти такого режиму, бо їх зупиняє страх. Крім того, вони вже звикли до цього, а звичка – дуже сильна річ.

Єдине, що може статися моментально, – Росія може розсипатися. Причому дуже швидко. Але що далі – це вже інше питання. Все залежатиме від того, якими будуть ці уламки Росії. Чи стануть вони на демократичний шлях, на шлях ліберальної економіки або ідентифікуватимуть себе як частини “імперії”, які намагаються перебрати на себе її спадщину.

– Принаймні коли в Росії відбудеться зміна влади, ми зможемо розраховувати, що війна припиниться, що російські війська повністю вийдуть із території нашої країни?

– Так, на це ми можемо розраховувати. І нам треба буде зуміти скористатися цим. Тому що, якщо потім знову буде “відродження” Росії, “встання з колін”, то до цього моменту ми повинні мати дуже потужний оборонний потенціал. Бажано бути у складі НАТО, у складі ЄС. Бажано реалістично оцінювати всі ці тенденції та побачити Україну в межах нового світового порядку.