Політичною метою операції на Донбасі майже напевно залишається захоплення всієї Донецької області, що дозволить Кремлю оголосити про “звільнення” Донбасу. 

Про це йдеться в розвідувальному огляді британського міноборони у понеділок.

Відзначається, що незважаючи на ефект стримування недавніх українських наступальних дій, основними зусиллями Росії в Україні майже напевно залишається наступальна операція на Донбасі.

Основні напрямки наступу РФ на Донбасі залишаються район Авдіївки під Донецьком та за 60 км на північ біля Бахмута.

Хоча Росія досягла найбільшого успіху на цій ділянці, її сили досі просуваються лише приблизно на 1 км на тиждень у напрямку Бахмута.

“Політичною метою операції на Донбасі майже напевно залишається захоплення всієї Донецької області, що дозволить Кремлю оголосити про “звільнення” Донбасу. Російські сили, швидше за все, неодноразово порушували терміни задля досягнення цієї мети”, – йдеться в огляді.

24 лютого ворог планував колонами увійти до Києва та Харкова, вів у бойових порядках за собою Росгвардію з кийками, щоб розганяти демонстрації, перекидав з Балтійського та Північного флоту великі десантні кораблі, щоб висаджувати десанти під Одесу та Миколаїв, зазначає військовий оглядач Кирило Данильченко.

Через півроку росіяни поливають малою зенітною артилерією небо над Саками та Севастополем, очистили північний захід Чорного моря і щоночі втрачають добрий десяток складів, рембаз та нафтобаз в оперативному тилу.

А від ізоляції Харкова по окружній противник дійшов до відбиття атак під Херсоном, де просування біля Сухого Ставка на плацдармі за Інгульцем у ЗСУ вже глибше, ніж у росіян за місяць на Донецькому напрямку.

Головне, що вдалося ЗСУ за ці півроку – позбавити можливості противника атакувати на чотирьох напрямках із п’яти. Хоча досі стратегічна ініціатива за росіянами, але вони не в змозі одночасно діяти у Причорномор’ї, під Києвом, по лінії Суми-Чернігів, поблизу Харкова та на сході.

Це найкращий маркер реальних втрат РФ – вони можуть приховувати їх, ховати, розмазувати між ПВК та ОРДЛО. Але приховати втрату можливості 120+ батальйонно-тактичних груп, вести наступ на величезному фронті неможливо.

Якщо на другому етапі “спеціальної операції” російські генерали ще малювали стрілки оперативних оточень і намагалися вийти на оперативний простір, то зараз тиск зберігається під Соледаром, фасом Донецька, поблизу Мар’їнки – це тактичного рівня дії.

Так, противник змінює тактику: перестав робити забіги танковими колонами; почав частіше застосовувати розвідку боєм, взводними групами з парою машин, щоб наводити артилерію на позиції; імітує відхід, щоб поставити вогневу облямівку та знищити штурмовиків. Але рано чи пізно знос стволів і витрата запасів снарядів унеможливлять і тактику місячного ландшафту за допомогою стволки.

Загалом – противник все ще має перевагу в танках, авіації та артилерії, з тих же відео з боїв у Херсона видно, що частини ЗСУ не так, щоб прямо нафаршировані важким піхотним, кулеметами, гранатометами, бронемашинами. Звичайно, наприклад, перевага в авіації (попри втрати), у ЗС РФ нікуди не дінеться до кінця війни.

Але плани Москви щодо швидкого виведення України з війни, щодо завдання вирішальної поразки ЗСУ, плани посадити країну за стіл переговорів під дулом пістолета пішли прахом. Попри те, що окуповано 20% території – велику частину Першої світової німці простояли не так далеко від Парижа, нога окупанта взагалі не ступала на територію Німеччини, що не завадило їм програти все вщент. Росія сподівається на енергетичну кризу в ЄС, на те, що Захід втомиться відвантажувати нам по півмільйона снарядів. Ми – на посилення постачання та розширення місій з навчання. Війна на виснаження продовжується. Стратегічно час працює на нас. Але необхідно реалізувати всі ці тенденції на землі.

Джерело:korupciya.com