28 років тому, 5 грудня 1994 року, Україна підписала Будапештський меморандум – пустопорожню гарантію нашої з вами безпеки, на яку бездарно проміняла третій у світі ядерний потенціал.

Тепер за цю помилку Україна платить кров’ю найкращих синів і доньок.

Та й чи помилку?

Бо ж Будапештський меморандум з’явився не на порожньому місці.

16 липня 1990 року Верховна Рада усср ухвалила Декларацію про державний суверенітет України, яка містила таке положення: «Українська РСР урочисто проголошує про свій намір стати в майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї».

Це була реалізація так званої «Доктрини Павличка» (неофіційна назва зовнішньополітичної доктрини України початку 1990-х років), яка проголошувала прагнення України стати постійно нейтральною і позаблоковою державою. Названа на честь Дмитра Павличка, який у 1990-1994 роках очолював Комітет із закордонних справ Верховної Ради України. «Доктрину Павличка» з огляду на відмову України від ядерної зброї вважають різновидом політики «фінляндизації».

24 жовтня 1991 року Верховна Рада вже незалежної України ухвалила Заяву про без’ядерний статус України, в якій підтвердила вірність неядерним принципам Декларації про державний суверенітет і зобов’язалася проводити «політику, спрямовану на повне знищення ядерної зброї та компонентів її базування, що розташовані на території Української держави».

Українська влада відмовилася:

* від 176 міжконтинентальних балістичних ракет: 130 рідкопаливних СС-19 (по шість боєголовок кожна) та 46 твердопаливних СС-24 (по десять боєголовок кожна);

* від 30 до 43 стратегічних бомбардувальників Ту-95МС (частиною з них Україна оплатила газові борги і тепер з них відбуваються обстріли нашої держави) та Ту-160;

* від 2500 до 5300 ядерних боєзарядів стратегічної зброї;

* від 2800 до 4200 тактичних ядерних боєзарядів.

Вже до середини травня 1992 року всі тактичні ядерні боєприпаси України були оперативно переміщені в московію. Так поспішали, що випередили погоджений з Кремлем графік на 25 днів!

3 вересня 1993 року Україна підписала з московією сумнозвісні Масандрівські угоди:

1. Протокол про врегулювання проблем Чорноморського флоту;

2. Основні принципи утилізації ядерних боєзарядів стратегічних ядерних сил, що дислоковані в Україні;

3. Угода між Урядом Російської Федерації та Урядом України про утилізацію ядерних боєзарядів;

4. Угода між Україною та Російською Федерацією про порядок здійснення гарантійного та авторського нагляду за експлуатацією стратегічних ракетних комплексів Стратегічних Сил, розташованих на їхніх територіях.

А потім було вже 5 грудня 1994 року…

2 червня 1996 року Україна офіційно втратила ядерний статус.

Звісно, це не повна історія ядерного роззброєння України. Це лише найбільш вагомі віхи.

Так Україна втратила місце в ядерному клубі і віддала в руки найлютішого нашого ворога шанс уникнути цієї війни.

Я завжди думаю про це, коли читаю пафосні панегірики черговому «державному мужу», який відіграв свою роль в ядерному роззброєнні України.

Андрій Мохник