В тому бою військового підстрелив снайпер і він 3 місяці переховувався на підконтрольній окупантам території.

Дмитро Чавалах родом із села Соколівка Ярмолинецької тергромади. Хлопець має військову освіту. Перший бойовий досвід юнак отримав ще у 2014 році, він є учасником АТО.

“Він двічі навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Спочатку закінчив Військовий коледж сержантського складу, а 2015-го став курсантом факультету бойового застосування військ. Вдруге Дмитро вийшов зі стін львівського видового вишу 2019 року вже лейтенантом!”, — публікують на сторінці вишу.

Указом Президента України №94 старшому лейтенанту Дмитру Чавалаху, присвоєно звання Героя України з врученням ордена “Золота Зірка”.

“За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі”, — йдеться в документі.

Як Дмитро Чавалах став Героєм

Історію про військові подвиги відважного хмельничанина розповіли у Генштабі Збройних Сил України.

“Повномасштабне вторгнення російського агресора старший лейтенант Дмитро Чавалах зустрів у районі Олешківських пісків, що на Херсонщині. Перші обстріли, як і усі офіцери у батальйоні, сприйняв за рашистську провокацію. Та коли росіяни на бойовій техніці прорвались з боку Криму і почали рух на Херсон, зрозумів: «Війна!»

Щоб зупинити ворога на віддалених від Херсона рубежах, роті старшого лейтенанта Чавалаха наказали закріпитись на мосту, що у півсотні кілометрів від Чаплинки. Та вже під час руху отримали інший наказ: рухатись у бік Антонівського мосту, який з’єднує Херсон з Лівобережжям. Однак противник встиг висадити з гелікоптерів на міст свій десант, який і відкрив потужний вогонь по наших тилових підрозділах, що першими розпочали рух у бік Херсона. Українці вимушені були повернути назад”, — розповідають у Генштабі.

Вихід у військового був один – проривати ворожу оборону. Першими на прорив пішла танкова рота товариша Чавалаха — Дмитра Дозірчого. Його підрозділ закріпився на іншому боці мосту. А далі пішли піхотинці, зокрема і підлеглі Чавалаха. Десь три години, долаючи відстань у півтора кілометри, з боями рухалися вони Антонівським мостом, над яким залізничне полотно, біля нього – підвищення із ґрунту, з якого рашистів було видно як на долоні. Там і вирішив закріпитися Дмитро Чавалах, щоб прикрити відхід до Херсона решти підрозділів бригади. Однак, за 50 метрів до визначеної позиції, у нього поцілив ворожий снайпер. Але підлеглі виконали поставлене завдання і бригада прорвалась із оточення.

Переховувався від окупантів 3 місяці

Ротного швидко евакуювали до лікарні. Того ж вечора, 24 лютого, Дмитра прооперували. Вранці 26 він прийшов до тями. Зателефонував матері та побратимам, сказав, що живий. А за кілька днів до населеного пункту увійшли окупанти. Дмитра заховали у себе місцеві. Чоловік 3 місяці переховувався від ворога на окупованій території, аж поки його таємно не вивезли до сусідньої, підконтрольної Україні, області.

“Після Перемоги ми достеменно знатимемо про перебіг подальших подій щодо одужання нашого Героя, хто і яким чином, ризикуючи власним життям і життям своєї родини, надавав йому притулок, а потім, за усіма правилами конспірації, переправляв на Одещину”, — заявляють у Генштабі ЗСУ.

Свою високу та заслужену нагороду, зірку Героя України, Дмитро ще особисто не отримав. Нині він проходить курс реабілітації. Але уже подумки вирішує, як повернеться у стрій і добиватиме оскаженілого ворога.

Джерело