У своїй колонці для Wall Street Journal експрем’єр-міністр Великої Британії та друг України Борис Джонсон пише про те, що будь-який компроміс з Росією неприйнятний, адже Путін все одно порушить домовленості. Далі пряма мова.

Я розумію, чому Володимир Зеленський каже, що готовий вести переговори з Владіміром Путіним. Я не сумніваюся у щирості українського президента. Якби було щось, що бодай віддалено нагадує життєздатний мирний план, його уряд вхопився б за це.

Український народ зазнав найжорстокіших бомбардувань в Європі з часів Другої світової війни. Цілі міста були зруйновані та спалені військовою машиною Путіна, були вбиті десятки тисяч невинних людей. Це триває щодня без жалю та докорів сумління з боку агресора: катування полонених, зґвалтування жінок, навмисні обстріли шкіл та дитячих садочків. Щодня безпілотники іранського виробництва тероризують українські міста, залишаючи людей без світла і води.

Мир? Звісно, Україна хоче миру. Економіка балансує на волосині. Уряд Зеленського ледве може платити державним службовцям. Звичайно, він хотів би переговорів.

Є тільки одна проблема. Це та сама проблема, з якою Зеленський стикається щодня, починаючи з 24 лютого. Немає про що домовлятися. Жоден потенційний посередник ще не зміг запропонувати жодного компромісу, який хоча б виглядав прийнятним.

Яку угоду ми могли б укласти за нинішніх обставин? Припустімо, що західні держави спробують переконати Україну обміняти землю на мир. Будь-яка така угода була б, природно, огидною. Це був би моральний докір людству.

Але уявімо, що може бути досягнута якась угода, за якою Путін залишить за собою не тільки проросійські частини Донбасу, а й хоча б частину території, яку він захопив на півдні. Як тільки ви замислитесь над цим, ви побачите, що ця ідея не просто неприйнятна. Вона безнадійна.

Вона має нульові шанси на успіх. Який шматок українці повинні віддати назавжди росіянам? Пару міст? Весь сухопутний міст з Маріуполя до Криму?

Навіть якщо українців вдасться переконати відмовитися від своїх прав на частину своєї землі – чого вони не зроблять, не можуть і не повинні робити – немає жодних підстав вважати, що Путін дотримуватиметься цієї угоди. Він вже офіційно анексував чотири області. Він каже, що Херсонська, Запорізька, Луганська і Донецька області тепер юридично є частиною Росії.

Як стало зрозуміло з його есе 2021 року, Путін одержимий хтонічною вірою в те, що Україна є частиною святого і неподільного союзу з Росією. Йому потрібен не лише сухопутний міст. Він хоче Україну повністю. Він так довго пробув у своїй ковідній бульбашці, приймаючи напівмістичні поради бородатих православних священників, що щиро вірить, що йому судилося помститися за образи історії та возз’єднати імперію Петра I.

Звісно, Володимир Зеленський хотів би вести переговори, але ви не можете вести переговори з кривавим брехуном, який продовжуватиме – хай що б він стверджував – намагатися знищити вашу країну.
І, будь ласка, чи можна вже припинити цю безглузду риторику про ризик “загнати Путіна в кут” або “змусити його вдатися до рішучих дій”?

Такою риторикою ми уподібнюємо Путіна до Тоні Монтана в фіналі фільму “Обличчя зі шрамом”, коли він божевільно розмахує ядерною зброєю і кричить: “Привітайся з моїм маленьким другом”. Якби Путін застосував зброю масового знищення, це означало б вихід Росії з клубу цивілізованих країн. До того ж він би викликав осуд держав в Азії, Латинській Америці та Африці, які зараз так поблажливо ставляться до нього, і втратив би своїх китайських покровителів. І насамкінець Путін панічно налякав би власне населення і занурив свою країну в люту економічну ізоляцію.

Путін цього не зробить. Нам слід припинити про це говорити.

Тож будьмо реалістами. Визнаймо, що є лише одна умова для переговорів – це поразка Путіна. Є лише один спосіб покласти край цій війні – допомогти українцям вигнати російських окупантів з кожного кілометра території, яку вони жорстоко захопили.