Бахмут наразі – найгарячіша точка фронту

російські загарбники вже давно хочуть захопити місто, а кілька місяців тому їхня тактика змінилася.

Про це розповів командувач Сухопутних сил ЗСУ Олександр Сирський.

Сирський зауважив, що тактика Росії в районі Бахмута кардинально змінилася під командуванням Сергія Суровікіна, який прийняв командування у жовтні.

У першому ешелоні бореться група Вагнера та загін найманців, який оснащений значно краще, ніж регулярна армія Росії.

Вже у тилу перебувають війська Чеченської республіки та інші регулярні війська.

Раніше ці сили боролися порізно, а сьогодні вони взаємодіють загонами чисельністю 900 і більше солдатів, пересуваючись переважно пішки.

Бахмут не є особливо стратегічним містом. Хоч Україна перебуває на шляху до Слов’янська та Краматорська, ЗСУ мають ще кілька оборонних рубежів, на які можна відступити в цьому напрямку. При цьому Росії поки що не вистачає людських ресурсів, щоб скористатися проривом.

На думку генералів, сенс невпинного наступу ворога на Бахмут полягає в тому, щоб скувати чи закріпити українські частини, аби їх не можна було використовувати для підтримки наступу в Луганській області на півночі.

Наразі противник намагається перехопити у нас ініціативу. Він намагається змусити нас повністю перейти до оборони, – сказав Сирський.

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний зауважив, що війна на Донбасі – це брудні траншеї, нещадні артилерійські обстріли та криваві піхотні бої. Зараз головна стратегія – стримувати окупантів на цьому напрямку, не надсилаючи туди резерви, яких поки що бракує. Як би не було важко.

Варто зауважити: Бахмут на Донеччині — це місто, яке слід оцінювати як своєрідний бастіон-пастку, яким вона є вже понад шість місяців. Такою думкою поділився в етері одного з телеканалів  військово-політичний оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Він зазначив, що Бахмут російські окупанти намагаються окупувати, оскільки він вважається важливим логістичним вузлом.

“Але при цьому для них це від самого початку був і пропагандистський елемент. Перший етап, щодо, скажімо так, повернення так званих ефемерних кордонів якоїсь “ДНР”, яка нібито перебуває в адміністративних межах Донецької області в якості якогось утворення державного. Загалом, уся ця пропагандистська маячня.

Насамперед логістика, а в другу чергу — пропаганда”, — сказав Коваленко.
Але зараз що логістика, що пропаганда повністю анулюється тим, що, по суті, для російських окупантів Бахмут, а також Авдіївка, Вугледар, — ці міста є сенсом виживання, каже експерт.

“Вони, по суті, є плацдармом, з яких Збройні сили України можуть чинити досить серйозний вплив на всю логістику російських окупантів зі сходу на південь. Особливо, якщо ми говоримо про логістику. На півдні у росіян поступово виникає криза з матеріально-технічним забезпеченням і відправленням сил і засобів для компенсації втрат”, — уточнив Коваленко.

Росіяни не шкодують сил і засобів для того, щоб окупувати Бахмут.

“Там зараз сконцентрований перший, другий армійський корпус так званих “ЛНР” і ДНР. Це мобілізовані жителі цих тимчасово окупованих регіонів. І вони відіграють роль “живого м’яса”. Ними просто закидають позиції ЗСУ. А учасники приватних військових компаній, таких як “Вагнер”, “Ліга”, “Редут” більше грають штурмову роль”, — доповнив Коваленко.

У перспективі підрозділи першої танкової армії, які розміщені зараз у Білорусі і проходять підготовку, оскільки вони на понад 90% складаються з частково мобілізованих, будуть відправлені теж під Бахмут. На сьогодні в кількості особового складу понад 9 000, сказав він.

“Бахмут — це бастіон-пастка, яка перемелює в собі величезну кількість російського ресурсу. Не тільки ресурсу армії, а й “зеків”, “чмобіків” та інших усіляких представників силових структур РФ”, — підсумував Коваленко.