У лютому Росія може піти в новий великий наступ, зокрема і з території Білорусі, попереджає головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний.

На тлі цієї заяви російський диктатор Володимир Путін вперше за останні три роки вирішив полетіти у Мінськ до білоруського узурпатора Олександра Лукашенка 19 грудня.

Наскільки небезпечною для України є військова активність на території Білорусі, в інтерв’ю Радіо НВ розповів радник білоруської опозиціонерки Світлани Тіхановської Франак Вячорка.

— Путін, мені здається, їде в Білорусь, щоб доламати Лукашенка, щоб той висунув все, що у нього існує, для війни з Україною, почав сухопутну операцію. Що ви думаєте?

— Я думаю, що є декілька варіантів, навіщо цей візит робиться так швидко, перед Новим роком.

З одного боку, треба розуміти, що Путін обіцяв Лукашенку приїхати вже досить давно. Ця зустріч планувалася і в 2020, і в 2021, і на початку 2022 року. Але Путін завжди відмовлявся. То пояснював це питаннями безпеки, то казав, що ще не прийшов час.

Але зараз ніби Путін погодився на цей запит Лукашенка, таким чином даючи йому фору, якийсь кредит визнання, що Лукашенко не просто маріонетка, а дуже важливий союзник.

Питання, що вони будуть обговорювати? Стовідсотково не квіточки, не економічну співпрацю, а говоритимуть про військові справи. І тут питання одне. Чи буде розмова про вхід білоруських військових, про ще одну наземну операцію з білоруської території на Київщину і на північні області України?

Я думаю, що зараз треба слідкувати за всіми заявами російської пропаганди. І треба читати між рядками всі комунікації, які 19 [грудня] з’являтимуться. Ми зараз вже попросили всіх наших інформаторів, які є в лукашенківському режимі, щоб вони зібрали інформацію, щоб 19 [грудня] мати найбільш повну картину.

— У Білорусі була висадка такого десанту — російського генералітету: з пафосом, спеціальним бортом, з міністром оборони РФ Сергієм Шойгу на борту. Це можна розглядати в контексті нинішнього візиту Путіна? Вони про щось домовлялися, а Путін їде це все фінально узгодити?

— Може бути. Але я думаю, що все, що їм треба було узгодити, вони узгодили під час візиту Шойгу. Можливо, вони говорили про створення спільного командування і спільних бригад та військових одиниць.

Я думаю, вони зрозуміли, що білоруське військо не хоче брати в цьому участі. Вони спробують якийсь інший варіант, яким чином можна втягнути білорусів у цю війну. Для Путіна дуже важливо замазати білорусів, щоб не тільки Росія та російська армія воювала проти України, а і білоруська.

Білоруси цього не хочуть, опираються. Вони з Лукашенком зараз шукають, як це можна організувати. І ми маємо інформацію, що [є] можливість таких спільних бригад, де білоруси стоятимуть за радарами, а росіяни стрілятимуть з гармат. Така можливість насправді є.

Чи російський генералітет домовлявся про наземне вторгнення найближчі місяці, точно сказати не можемо. Але після візиту Шойгу прибуло ще декілька ешелонів з російською військовою технікою. Це не атакуюча техніка, а оборонна. Але теж прибуло кількасот російських солдатів.

У нас є аргументи, щоб стверджувати, що ці військові, які прибували протягом останніх восьми тижнів у Білорусь, прибували не для атаки на Україну, а для контролю над білоруським суспільством, щоби білоруське суспільство не повстало і не скинуло Лукашенка.

— Що вам відомо про формування спільних підрозділів? Йдеться про 10−15 тисяч військових, які готові воювати проти України?

— У нас інші підрахунки. Я не думаю, що 10 тисяч з білоруського війська готові виконувати накази Путіна та Лукашенка. Ми рахували, що максимально 2000 людей. Це насправді групи спецназу, охорони президента, можливо, КДБ (група Альфа). Це ті люди, коли навіть складають присягу, присягають на вірність Лукашенку особисто.

— Ви оцінюєте в 2000 цю чисельність?

— Так, до 2000 людей. Це люди, які лояльно служитимуть, мають супердобрі умови праці, зарплати від 2000 доларів на місяць, яких просто все життя вчили служити царю. Тоді був Лукашенко, зараз Путін, але їм неважливо — важливо, щоб платили.

Але якщо казати про піхоту, про механізовані якісь бригади, ви кажете 10−15 тисяч людей. Це ті люди, які мають автомати Калашникова в руках, які мають якусь військову техніку. Але в них немає жодної мотивації воювати за Путіна і Лукашенка. Тому їм треба або промити мізки, або щось дуже сильне пообіцяти — по мільйону доларів на кожного, — щоб вони на це погодилися.

Навіть коли «вагнерівці» приїжджали в Білорусь вербувати білорусів (це було на початку літа, потім на початку осені), вони поїхали майже ні з чим. Хтось каже, що кілька десятків людей приєдналося, кілька сотень. Але вони планували, що тут буде ціла черга з охочих воювати за Путіна, а цього не відбулося.

І зараз у нас є докази, що російські військові, які рапортують в Москву, кажуть, що білоруським офіцерам довіряти не можна, бо вони не лояльні, вони не підтримують цю війну. І навіть у казармах тримають окремо російських «мобіків» і білоруських контрактників та призовників. Їх тримають окремо, щоб вони не перетиналися.

— А що вам відомо про активність «вагнерівців»? Чи продовжать вони якусь діяльність на території Республіки Білорусь?

— Вони прибували в кілька етапів. Є люди, які постійно перебувають. Є люди, які вербують білорусів, беруть когось з-поміж тих, хто в запасі.

Їх навіть пускають на територію військових частин. Білоруську техніку вони там дивляться, яка є.

Цікаво, що білоруська техніка зараз у непридатному стані, тому що бракує чипів. Через санкції зокрема. Тому що нідерландські чипи не надходять. І тому зараз багато білоруських ноу-хау виявилися абсолютно некорисними, зокрема велика частина ракет для гонору білоруської армії — Полонезів. Вони не можуть їх використовувати, бо ракети не працюють.

Про вагнерівців треба сказати, що вони займаються вербувальною кампанією. Вони шукають людей з відбитим мозком, «русским миром» в голові, щоб запускати найбільш жорсткі операції у східній Україні. Але, згідно з нашою інформацією, таких охочих небагато, навіть зважаючи на високі зарплати.

— Що вам відомо про це пересування техніки? Росіяни заводять техніку в Білорусь? Чи вони намагаються якось використати білоруську техніку?

— Білоруську атакувальну техніку, насамперед танки (100−120 танків), вивозять з Білорусі в східну Україну. Вивозять бронетранспортери — більше ста одиниць.

Привозять деяку сучасну техніку для тренувань. Її привозять одразу на полігони, там російські «мобіки» тренуються. Їх показують на камери. Але здебільшого це виглядає як театральна постановка, де всі стріляють, вибухи там-сям. Але що вони точно роблять, незрозуміло.

І це виглядає як демонстрація сили та залякування білоруського суспільства.

Техніки для чергової наземної операції там недостатньо. Але це не значить, що це не може змінитися. За два-три тижні Росія може перегнати кілька десятків чи навіть сотень ешелонів у Білорусь, організувати ще одну, чергову наземну операцію проти України.

— А як білоруси ставляться до присутності російських військ? Якось на це реагують?

— Реагують дуже активно. Є в кожному регіоні групи в різних соцмережах, які збирають інформацію. Є кілька партизанських груп. Вони були активні, коли було багато переміщень. Зараз переміщення [відбуваються] досить рідко. І тому партизанських атак чи залізничних партизанів ми зараз не бачимо, бо немає такої динаміки, як це було в лютому чи в березні.
32 тисячі людей беруть участь у проекті Беларускі Гаюн. Це проект, який збирає інформацію про переміщення російських військ, інформує українське військове командування зокрема. І з цим проектом співпрацюють військові, офіцери. Навіть ті, які перебувають на кордоні, теж передають інформацію в Беларускі Гаюн. І ми маємо надію, що це допомагає Україні бути краще підготовленими до нападів.

Теж кіберпартизани є активні. Частина з них співпрацює з українськими кіберпартизанами. Нещодавно білоруси зламали Роскомнадзор і злили два терабайти інформації, зокрема особисті переписки співробітників Роскомнадзору. Люди незадоволені, злі на Росію.

Але ви знаєте, що таке жити під окупацією. Я думаю, що українські регіони, окуповані росіянами, дуже добре це відчувають. Ти робиш що можеш, але репресії… Плата за активність дуже висока. І не всі, на жаль, готові йти на високі ризики, коли тобі загрожує 15−20 років ув’язнення, а зараз навіть і смертна кара, якою погрожують майже кожному.

— Чи вам відомо про спроби Лукашенка провести мобілізацію в Білорусі в будь-якій формі?

— Він пробував кілька разів. Весна, початок літа, початок осені. Це зустріли нерозумінням. Діти чиновників, діти його власних силовиків, оточення, запротестували першими. Вони ж не хочуть, щоб їхні діти вмирали за Лукашенка. Вони хочуть просто годуватися з кормушки Лукашенка, але точно не вмирати.

Лукашенко зробив кілька спроб розсилання повісток запасникам Сил спеціальних операцій. Це було зроблено під маркою «ми переписуємо особисті дані людей». Але далі це нікуди не пішло. Ми знаємо, що деякі воєнкоми саботували [процеси], до прикладу. І коли приходили на квартиру, людина казала: «Я не хочу воювати». Воєнкоми відповідали: «Тоді я скажу, що тебе не було вдома». Черг охочих немає.

— У Білорусі усвідомлюють, що Путін через Лукашенка може використати білорусів для завдавання відволікаючого удару по Україні? І те, що йому наплювати, скільки білорусів загине під час цієї операції.

— 100%. Ми не виключаємо військової провокації, щоб відтягнути увагу і щоб залякати білорусів. Зараз вся путінська і лукашенківська пропаганда, яка доступна в Білорусі, налаштована на залякування, а не на мобілізацію. І все, що робить Лукашенко протягом останніх 10 місяців, — пробує постійно створювати загрозу для України, відтягувати сили ЗСУ. Всі ці ініціативи з антитерористичної операції, спільним командуванням, черговими тренуваннями, які сьогодні були продовжили ще на два тижні, — це все для того, щоб відволікати увагу українського уряду і української армії.