Євген Оропай, боєць батальйону «Свобода», розповів в ефірі «Радіо НВ» про бунти серед мобілізованих російських в’язнів та спроби командування окупантів навчатися на власних помилках.

За словами бійця, зараз ситуація змінилася.

Окупанти й зараз неподалік Бахмута намагаються просунутися на 200, на 300 метрів, зазнають великих втрат. Але немає тієї тенденції, як раніше. Тобто, що вони відправляли батальйонами, взводами відправляли вмирати. Зараз вони таки розуміють, що більш розумно треба ставитися до живої сили. Тому вони все ж таки потроху намагаються берегти своїх військових.

Тобто відправляють уже менше не навчених військових на перевірку боєм. І все ж більше досвідчених із вогневою підтримкою, з якоюсь артилерією, мінометами намагаються дати можливість піхоті підійти та закріпитися. Тобто немає оточення, немає такого, щоби ми були в якомусь оперативному оточенні. І сподіваюсь, що такого не буде. Але ситуація більш менш стабільна. Не ведемо розмову про те, що Бахмут найближчим часом буде в якомусь кільці. Сподіваюся, що такого не станеться.

За його словами, є спроби штурму по бахмутському напрямку, біля Курдюмівки, Андріївки. Тобто просунутися далі вглиб таки до Бахмуту. Ворог постійно використовує міномети, працює ворожа авіація, виїжджають танки. Тобто напрямок справді складний. Для хлопців, які зараз тут стоять, це справді складно. Без ротацій, холодно. 

Ці перепади температур, від плюсової до мінусової, теж позначаються на здоров’я наших бійців. Тобто дуже багато хлопців, які хворіють, з легенями, із бронхами, висока температура у деяких. Але все-таки здебільшого багато батальйонів, включаючи наш, стоїмо на цьому напрямі, тримаємося, нікуди не відступаємо. Ми розуміємо, що зараз немає людей, які зможуть нас проротувати, тому стоятимемо і триматимемо цей напрямок.

Оропай пояснює зміну тактики агресора тим, що люди там вже масово бунтують. Тобто не можна постійно брати і відправляти людей просто вмирати. Так, люди бояться. Тому що ти або йдеш уперед, або тобі просто кулю в лоб перед строєм випустять, і на цьому твоє життя скінчиться. Але все-таки вони починають трохи бунтувати.

Якщо ти не йдеш уперед, то свої кажуть, що ти зрадник, і тебе просто вбивають. Але вони теж, ці зеки, не дуже слухняні хлопчики. Вони можуть своїх же взяти та «заборонити», тобто офіцерів, і просто піти. Тому до них стали ставитися більше так свідомо. І їх дедалі менше.

Боєць підкреслює, що раніше вони танками намагалися штурмувати, але виявилось, що це не ефективно. Тому супротивник навчається. І як би нам не було складно це прийняти, називати їх сміттям не можна. Не можна недооцінювати ворога. Ворог у нас складний, ворог справді сильний. Сильний у плані наявних у нього коштів.

А в нього дуже багато артилерії, мінометів, має ще танки, потенціал великий. У нас немає такого потенціалу за коштами, який є у окупантів. І тому дуже великі складнощі. Вони можуть виїхати, три-чотири танки, і просто навалити каруселлю, розбирати наші позиції. А ми з цим нічого не можемо вдіяти.

Однак спостерігається і масова здача в полон агресора.

Побратими бійця розповідали, коли хлопець довгий-довгий час, два чи три дні просто пляшку із записками кидав, що він хоче здатися в полон, щоб його тільки не вбивали. Тобто росіяни справді вчаться, вони, хоч би як парадоксально було, вони хочуть жити. Незрозуміло тоді, що вони тут роблять, але хочуть жити. І вони здебільшого хочуть здатися в полон, розуміючи, що ситуація для них дуже складна.

Не можна сказати, що ми тут сто відсотків керуємо, ми красені, ми їх переможемо на цьому напрямі, і вони програють — ні. Тут ситуація така, трохи паритет українських військових та окупантів, але все одно росіяни останнім часом все більше й більше хочуть здатися в полон, особливо зеки, які розуміють, що їх відправляють, як м’ясо, які розуміють, що їх змушують просто викопати окоп і померти. Вони все ж таки намагаються якось відійти від своїх офіцерів і здатися в полон українським військовим.

Це вже підтвердило кілька батальйонів, з якими спілкуюся зі своїми товаришами. Була ситуація і в нас, що хлопець заблукав, один, другий. І потім здався в полон. Найближчим часом таки сподіватимемося, що вони більш досвідчено здаватимуться в полон і не випробовуватимуть свою долю. Тому що здатися в полон вони хочуть, але іноді здаються дуже капосно. Можуть зробити необдумані речі, і нашим захисникам від цього буде лише гірше. Ти хотів би взяти його як полоненого, а ззаду може стояти група, яка його прикриває, і для наших захисників це може бути небезпечно,-підсумував військовий.