Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець зазначив, що штурмові дії ворога не призводять до змін на Бахмутському напрямку. Про це він сказав в ефірі телеканалу “Еспресо”.

“На Півночі Донеччини ЗСУ відбили атаки противника у районі Курдюмівки, де він намагався перейти через водяний канал й далі розвивати наступ, щоб обійти Бахмут. Ворог намагався перерізати наші логістичні шляхи, але до них було ще далеко”, – підкреслив Згурець.

За словами експерта, у районі Кліщіївки ситуація стабільна. ЗСУ відбивають ворожі атаки.

“Ворог захопив Яковлівку, що на Донеччині, та намагається розвивати наступ, і теж має на меті обійти Бахмут з Півдня Донеччини. Але ці дії не призводять до змін на Бахмутському напрямку. Лінії забезпечення ЗСУ працюють, а поки працює логістика – Бахмут тримається”, – зауважив Згурець.

Якщо подивитися на військові карти, то здається, що Бахмутський напрямок – статична лінія фронту. Від кінця травня до серпня російські війська тут просунулися на 10–15 км від Попасної. З серпня просування ще вповільнилося і складає лічені кілометри.

Водночас фронт рухається в обидва боки. За останній місяць на деяких ділянках ЗСУ вдалося відсунути армію РФ, на інших незначні просування мали росіяни.

Найбільша перемога росіян – взяття села Курдюмівка, що на південь від Бахмута. На північ від Бахмута російські війська зупинилися перед Соледаром. Але між Соледаром і Бахмутом ЗСУ відтіснили ворога на кілька кілометрів.

Впродовж осені російські телеграм-канали і «воєнкори» говорили про оточення Бахмута з півдня і півночі та повторення сценарію Сєвєродонецька-Лисичанська. Тоді українським військовим довелося відійти зі зруйнованих обстрілами міст під загрозою повного оточення.

Але успішні контратаки ЗСУ північніше від Бахмута зняли загрозу прориву російських «лещат». Без північного напряму блокада міста неможлива.

Ймовірно, військове командування РФ відмовилося від плану оточення і поспішає взяти місто за будь-яку ціну до кінця року. На окремих ділянках бої ідуть настільки щільно, що між окопами російських і українських солдатів лише 100 метрів. А якщо прислухатися, то можна почути голоси бійців ворожої армії.

Штурм Бахмута не має великого військового сенсу. За містом уже збудовано нову лінію оборони, місцевість там ще складніша для атак росіян – кілька високих пагорбів.

«Навіть якщо місто впаде, українці відступлять до наступної лінії оборони, змушуючи Росію боротися за ще один кілометр землі», – каже Конрад Музика, президент оборонної компанії Rochan Consulting, у коментарі The Wall Street Journal.

Але зважаючи на низьку якість сил і зменшення запасів артилерійських боєприпасів, атаки росіян навряд чи будуть успішними, вважає Майкл Кофман, директор військових досліджень CNA.

Влітку Бахмут вважався ключовим плацдармом на шляху до Слов’янська-Краматорська, але відтоді минуло пів року, і Росія втратила контроль над ізюмським плацдармом. Тому навряд штурм Бахмута має за мету підготовки наступу на Слов’янськ. Радше це комбінація політичних потреб і особистих амбіцій.

Відступ з Херсона був непростим компромісним рішенням для Кремля. Ймовірно, на заміну російський генералітет обіцяв поліпшення ситуації на інших фронтах. Передусім – на донецькому.