Чоловік затявся, що ні дочку, ні зятя, ні сватів бачити в своєму домі не хоче. А я боюся, що так і дочку втратити можна, і внуків не побачити. Ми живемо в одному селі, а я дочку бачу лише крадькома від чоловіка, і все через давні образи
Ми живемо в селі, нещодавно наша молодша дочка вийшла заміж, але радості від цього немає.
Весілля у молодих не було, вони тільки розписалися, тому що мій чоловік був дуже проти цього шлюбу.
Дочка його не послухала, вийшла заміж за свого Олега, і живуть вони тепер у сватів. Я через це дуже хвилююся, чоловік затявся, що ні дочку, ні зятя, ні сватів бачити в своєму домі не хоче.
А я боюся, що так і дочку втратити можна, і внуків не побачити. Ми живемо в одному селі, а я дочку бачу лише крадькома від чоловіка.
Цій неприємній історії вже багато років, почалася вона ще до того, як я за свого Івана заміж вийшла.
У чоловіка є рідна сестра, вона колись зустрічалася з хлопцем, який кинув її перед самим весіллям, то був сором на все село!
Потім цей хлопець одружився, у нього народився син. Як ви вже зрозуміли, мова йде про мого свата і зятя.
А сестра чоловіка так заміж і не вийшла, посивіла в дівках, як кажуть у нас в селі.
От мій чоловік і не може пробачити цього її кривднику, який за іронією долі став нашим сватом.
Я до цього ставлюся спокійно, що було, те було, і так вже зараз нічого не зміниш. Невже через нещастя тітки і нашій дочці треба стати нещасною?
От тільки моєму чоловікові цього не поясниш! Він вперся, що з цими людьми за один святковий стіл він ніколи не сяде.
І це ж треба таке співпадіння, щоб наша дочка сподобала собі саме цього Олега, скільки хлопців є навколо, а вона вибрала саме його.
От тепер був Новий рік, я весь вечір проплакала, тому що через примху свого чоловіка я з рідною дитиною бачитися не можу.
Іван мій має дуже крутий характер. У нас в шлюбі завжди так було, що його слово – то закон.
Все життя він і мене, і наших дочок добре забезпечував, бо їздив по заробітках. У нас великий будинок, який збудував Іван.
Своїй сестрі весь цей час він також допомагає, вона і досі з мамою живе. Свекруха вже літня людина, от зовиця їй своє життя і присвятила.
Чоловік мій дуже сестру шкодує. А я вважаю, що вона сама трохи винна. Ну кинув один хлопець, так інші ж ще є! І коли це було? Років 30 тому! Вона за ці роки могла ще кілька разів заміж вийти.
Проте моєму чоловікові нічого пояснити неможливо! До чого тут наша дитина? Для чого її карати?
Бачу, що свати готові до нас в гості прийти, адже ми тепер родина. Але мій чоловік вперто не хоче з ними родичатися.
Що мені робити в цій ситуації, я просто не знаю!
Як переконати чоловіка відпустити старі образи, адже життя продовжується!