В Італію я поїхала на заробітки ще 16 років тому, але вже 10 років я живу з італійцем.

Офіційно ми не розписані, але живемо разом. Маріо дуже подобається їздити зі мною в Україну, і цього разу він сам наполіг, що теж їде.

У мене є єдина дочка, яка 10 років тому вийшла заміж.

До того часу я вже щось трохи заробила, тому на весілля я подарувала молодим квартиру.

Мої свати спочатку зраділи, але коли дізналися, що квартира не в новобудові, то навіть образилися, мовляв, я могла б і більше постаратися.

Але на нову квартиру у мене тоді грошей не вистачало, до того ж, я розуміла, що в новобудові треба буде ще на ремонт витратитися. А тут квартира обжита, відразу заходь і живи.

Особливо бурчав сват, йому не подобалися старі ремонти в квартирі дітей.

А я нічого поганого в цьому не бачила. То тільки в нас люди витрачають шалені гроші на ремонти, щоб було все за останньою модою.

В Італії всі живуть в старих будинках чи квартирах, з меблями, які залишили їм ще їхні батьки, і нічого – всі щасливі!

Ми з Маріо приїхали в кінці грудня. На Святвечір дочка їхала до свекрів, і запросила нас з собою.

Ми погодилися, але тепер я про це дуже шкодую.

В гості до сватів я, зрозуміло, прийшла не одна, а з Маріо.

Батьки мого зятя замість того, щоб подякувати мені за все, почали мені докоряти, що я думаю лише про себе і що я нашим дітям замало дала.

Маріо хоч і не все розуміє, але основний зміст нашої розмови він уловив, і йому все це зовсім не сподобалося.

Та й, якщо чесно, мені теж. Я ж хоч стару, але квартиру купила. А свати за 10 років нічим нашим дітям не допомогли.

Єдине, щоправда, сваха допомагає моїй дочці з дітьми, але ж то її обов’язок, вона бабуся рідна.

Свата мого дуже непокоїть будинок, який я збудувала для себе.

У мене і справді є гарний, новенький дім, в якому я планую жити, коли повернуся.

Я ж не знаю, як складеться моє життя з Маріо, тому і наперед думаю про старість.

Сват же вважає, що я маю впустити в свій будинок дочку з зятем і внуками, що так не робиться, мовляв, вони всі тісняться в старій квартирі, а мій будинок просто стоїть закритий на ключ.

Я і свату, і свасі, і дочці, і зятю прямо сказала – нехай на моє майно не зазіхають. Я дала стільки, скільки вважала за потрібне.

А кому треба більше, то нехай їдуть і самі заробляють. Мені про себе треба думати.

Вважаю, що я все правильно їм сказала!

От тільки після цієї поїздки до сватів на душі залишився неприємний осад.

Може я і справді роблю щось не так?

Джерело