Мій чоловік в Німеччині на заробітках вже багато років.

Спочатку Дмитро в Польщі працював на складі, робота дуже важка, відпочинку мало, майже не було вихідних, хоча заробляв не дуже багато, можна сказати.

Потім його знайомий покликав в Німеччину на будову, відтоді справи в чоловіка набагато краще пішли, він став більше заробляти і ми стали краще жити.

Ми живемо в селі і я мріяла купити квартиру в місті, завжди просила чоловіка, щоб більше економив, щоб ми могли відкласти якусь копійку і змогли придбати житло в місті, адже у нас росте син, мало, як життя складеться далі.

Але мій Дмитро так не може, він в усьому допомагає своїй мамі і бабусі. Каже, що він у мами один син, більше нікому її підтримувати і їй допомагати.

Коли така важка ситуація склалася в Україні, я на початку березня зібралася їхати до чоловіка з сином в Німеччину.

А Дмитро мені каже:

– Не здумай їхати сама! Бери з собою мою маму і бабусю, не залишай їх одних, я тут вас усіх чекатиму.

В Україні я дуже тішилася, що ми живемо окремо від свекрухи, бо в неї такий характер важкий, а чоловік їх в усьому слухає, ніколи не перечить. Для Дмитра мого мама – святе.

Коли ми приїхали в Німеччину, чоловік вже нам двокімнатну квартиру знайшов, йому начальник з роботи допоміг знайти житло в оренду, коли дізнався, що до Дмитра ціла родина їде з України.

Я вам передати не можу, що то за життя для мене почалося під одним дахом з мамою чоловіка і його бабусею, адже вони обоє однакові, як на підбір.

Працював один Дмитро, я сиділа з сином, йому три роки, адже свекруха сказала, що не буде сидіти з нашою дитиною, щоб я вийшла на роботу, бо вона не справиться сама, їй ще потрібно маму стареньку доглядати.

Але я не розумію, що то за догляд такий, коли людина сама ходить і їсти собі насипати може, це просто допомога, а не догляд.

Правда нам допомогу тут стали платити, чоловік допоміг оформити усі необхідні документи нам усім

Це гроші непогані, за нашими мірками, за них і жили.

Бабусі цій постійно щось не подобається, постійно бурчить: то не туди щось поставила, то голосно говорю, то дитина бігає і грається, а вона хоче тиші, хоча в сусідній кімнаті сидить. І свекруха за нею тягне, мовляв – поважайте матір.

Готувати свекруха не вміє, тай не хоче, все на мені. Вони лише телевізора днями дивляться і на кухні чай пів дня п’ють і вказують мені, що та як я маю робити.

Свекруха лише поради роздає, як за дитиною дивитися, хоча ніколи нашого сина й на руки не візьме, у мене таке враження, що вона й не любить його зовсім.

Загалом, почалися суцільні непорозуміння.

Я про все розповідаю чоловікові, а він каже, щоб я була мудрішою і більше мовчала, адже то мама його і бабуся, вони поганого не хочуть нам, то в мене характер складний, що я не можу з ними порозумітися.

Перед Дмитром свекруха лагідна та добра, а коли його немає, то вовком дивляться на мене обох.

Я стараюся мовчати, не чіпаю їх, але вони завжди знайдуть чим дорікнути, як не мені, то нашій дитині.

А вчора ввачері свекруха за столом каже Дмитрові, що я дуже втомила її і матір, характер у мене важкий, бачте Каже Дмитрові.

– Шукай нам гуртожиток, або ми поїдемо додому.

Чоловік їх заспокоював весь вечір, а мені сказав, щоб я поважала його рідних, адже вони старші і він не хоче бачити суперечки в сім’ї.

Загалом купує все чоловік, я готую і прибираю, сама з дитиною сиджу. Свекруха з матір’ю грошей зовсім своїх не витрачають, телефонує Дмитру і замовляє, що хоче. Я не знаю, що вони за люди так5і, важко мені з ними.

Я вже сама не знаю, що мені робити. Хочу повернутися додому. Але я з Херсонщини, там зараз дуже неспокійно.

Підкажіть, як мені бути. Що тут робити?

Джерело