Для родини тепер я просто скнара. Мене практично ніхто не розуміє. Але це і не дивно, ці люди не знають, як важко заробляти гроші в сезон. Я знаю ціну своїй праці, стараюся збирати все копійка до копійки, але натомість вислуховую лише критику. Можливо, ви глянете на ситуацію під іншим ракурсом. Якщо будуть добрі коментарі, я обов’язково прочитаю їх своїм рідним і знайомим, які зараз мене просто вимотують своєю критикою.

Від бабусі у спадок отримала будинок на березі моря. Тоді він був в аварійному стані, й доклала багато зусиль і коштів, щоб все реставрувати. З самого початку його покращувала, власноруч білила, обставляла,а чоловік робив прибудови і присадибну ділянку.

Зараз це пристойна будівля з трьома просторими кімнатами, двома верандами і широкою мансардою. А ще є два маленьких гостьові будиночки на ділянці. Там кімната з ліжками і шафами і передбанник (стіл, стільці і плитка). Самі все будували. Раніше цього всього не було, тільки старий будинок і величезний город.

Ясна річ, що як тільки починається літній сезон, всі приміщення зайняті, саме в сезон ми отримуємо чималі гроші. Плюс до того, деякі відпочиваючі просять повний пансіон і платять мені за харчування, щоб самостійно не готувати.

У мене все ще з зими розписано, хто і коли приїде, і скільки буде проживати. Постійно все заповнено. Навіть коли дочка з зятем до нас приїжджали, то ставили намет в городі, а ми з чоловіком їх малу брали в свою кімнату. Вони розуміли, що потім же ці гроші, зібрані з проживання, їм же і дістануться. Не всі, звичайно, але теж чимала частина. І так щороку.

Тут, з тиждень тому, дзвонить мені дочка: «Мама, ми цього року не приїдемо, не виходить, але замість нас приїдуть мої свекри. Вони дуже хочуть на морі побувати, вже понад 10 років нікуди не виїжджали. До вас дуже просяться. Прийми їх, будь ласка, як слід, знайди кімнату. Тільки не думай брати з них гроші за житло. Вони все ж рідня, до того ж пенсіонери, небагаті! ».

Вони просяться, а мені тепер що робити? Тим більше в найгарячішу пору – у другій половині серпня! Як тепер комусь із людей відмовити? У мене, правда, є поки на той час вільна задня веранда (сім’я через пандемію відмовилася їхати), але «дикуни» підходять мало не кожен день, і питають, чи є місця для проживання?

Хто мені ці свати? Абсолютно чужі люди. Ми з чоловіком їх тільки один раз бачили, коли їздили на весілля до дочки. Крім пенсії у них тільки один дохід – сват сторожем працює. Зрозуміло, що взяти з них нічого, та й у дочки із зятем просити за їх проживання не будемо, самі внучці гроші висилаємо.

До середини осені ще якось крутимося, ну і я багато консервацій роблю, на це і живемо до квітня-травня. В цьому році ще сезон пізно почався, зазнали збитків через пандемію. Як прийняти чужих людей без оплати? Звичайно, я відмовила.

Але тепер для всіх стала ворогом. Для дочки, для сусідів і друзів, і навіть для чоловіка. Я розумію, він не проти зі сватом чарочку випити, ось і радий би був їх приїзду. Не знаю, як мені тепер бути. Прийняти сватів, бути для всіх хорошою і залишитися без заробітку або відстоювати власні інтереси? Думаю друге було б правильно. Тільки як перед рідними можна виправдатися?

Джерело