Внаслідок російської терористичної атаки до багатоповерхівці у Дніпрі під завали залишилися цілі сім’ї. Так, Русана Бабкіна – донька героїв “Азовсталі” – чекає новини про своїх рідних, бо у будинку перебували її мама, сестра та бабуся.

Про це вона написала у Facebook.

Подаємо мовою оригіналу:

Rusana Babkina

Моя мама, сестра та бабуся були в тому самому під’їзді дому на Набережній Перемоги в який сьогодні влучила російська ракета.

В кожного з нас своя історія цієї війни. Напевно, настав час поділитись сухою частиною моєї.
Останній раз 14.01.2023 р. я говорила з мамою телефоном о 15:07 2хв. 5 секунд.

“У нас все тихо, наче, відпочивай”.

Вихідний день, субота, мама мала бути на службі, ЗСУ, але залишилась вдома через ОРЗ, сестра наводила лад в черговій орендованій квартирі, бабуся на кухні тільки закінчила смажити чебуреки…

Я в Одесі, бо ще маємо і тут трохи справи.

Більше зв’язку немає.

Мої батьки, і Мама, і Тато, 24.02.2022 р. невагаючись пішли захищати свій Дім в лави ЗСУ, ТрО м. Маріуполя.

17.05.2022 р. обоє вийшли з “Азовсталі”, за наказом, в полон, склавши зброю.
Мама звільнена з полону 17.10.2022 р. в рамках чергового обміну, “жіночого обміну”.

Батько досі в полоні.

Сестра 05.03.2022 р., стоячи, в плацкартному вагоні потяга Харків – Дніпро, втрачаючи свідомість через втому, виїхала з Харкова, бо на Олексіївці залишатися більше було неможливо, з гуртожитка “попросили виїхати”.

Я з бабусею, на чудом вцілівшій автівці 20.03.2022 р. з 1 цілим склом виїхала через Нову Ялту до Дніпра, де 21.03.2022 р. зустрілась, нарешті, з сестрою.

Ще багато чого можна писати.

Не збиралась, відмовлялась, не дозволяла собі, але настав час, коли вимушена просити підтримки:
https://send.monobank.ua/jar/CAbHvcMnR
5375411202721143
4441114414377265
UA22 3348 5100 0002 6209 4060 3138 3

Бо просто не знаю, що ще можу зробити зараз, поки чекаю на якісь новини про своїх з Дніпра.

Або просто поширте. Я хочу, щоб це знали.

З ненавистю до руcьких які жили колись, живуть зараз та ненароджених.