Як відомо, Українські Сили оборони відбили у окупантів Куп’янськ-Вузловий у Харківській області. Цей важливий для росіян логістичний вузол зараз – під повним контролем України. Зараз стало відомо більше деталей про звільнення смт

Звільняти довелося за допомогою важких боїв.

Про це в ефірі національного телемарафону повідомив голова Харківської обласної військово-цивільної адміністрації Олег Синєгубов.

«У росіян було кілька важливих напрямів – це Ізюм, так звана «Ізюмська висота». Умовно кажучи, шлях, яким ворог спрямовував свою військову техніку на території Луганської та Донецької областей, де вони посилювали свою присутність. І, звичайно, Куп’янськ-Вузловий – це одна з найбільших залізничних логістичних розв’язок на території Харківської області, яка з початку повномасштабної війни була окупована, і її ворог досить сильно боронив і тримав. Завдяки успішній військовій операції ЗСУ її справді зараз відбили та фактично повністю контролюють», – заявив Синегубов.

Також варто підкреслити, що на території смт Куп’янськ-Вузловий знаходиться однойменна залізнична станція – це великий залізничний вузол, що забезпечує сполучення залізницею зі станціями Харків, Валуйки, Святогірськ, Білгород, Попасна, Куп’янськ-Південний.

Цей залізничний вузол загарбники активно використовували для перекидання з Білгородської області на схід України техніки, озброєння та живої сили РФ. Тепер же попередню логістику зруйновано, а отже, у ЗСУ з’явилося більше можливостей для продовження контрнаступу в Луганській області.

Раніше Синегубов повідомляв, що досі під російською окупацією залишалося близько 6% території Харківської області. Однак після останніх успіхів Збройних сил їх стало трохи менше.

Додамо, що польський портал Defence24 опублікував статтю полковника Пьотра Лєвандовскі, котрий окрім всього іншого був неоднократним учасником місій польської армії закордоном.

Він вважає, що насправді контрнаступ ЗСУ на Херсонщині та офензива на Слобожанщині – це складові однієї операції стратегічного рівня по перехопленню стратегічної ініціативи у противника, і ця операція буде остаточно завершеною лише тоді, коли Херсон чи Херсонська область будуть повністю звільнені від окупантів.

За стандартами НАТО, такі операції називаються “операції охоплення” та можуть тривати навіть декілька місяців. Цей акцент важливий хоча б тим, що в нашому медіа-просторі досі існує розрізнення, що начебто контрнаступ ЗСУ на Харківщині – це “первинна” за значенням операція, а контрнаступ на Півдні – це був лише “відволікаючий маневр” та “інформаційна операція”.

Справді, Лєвандовскі вказує, що “інформаційна накачка” мала місце. Але її істинне завдання він прочитав дещо інакше – ціллю начебто було переконати загарбників, що ЗСУ готуються лише до удару на Херсонщині. І насправді ця ціль спрацювала лише частково. Тому що з однієї сторони армія РФ справді перекинула на “Херсонський плацдарм” свої кращі частини з Харківського напрямку, з іншої сторони – командування противника насправді бачило, що ЗСУ починають накопичувати сили та засоби для удару на Харківщині.

Чому ж друга армія світу “проспала” контрнаступ ЗСУ? Лєвандовскі дає таке пояснення. Навіть за 6 місяців війни армія РФ так і не позбавилась комплексу зверхності щодо українців. Командування окупаційних військ хоч і бачило накопичення сил нашої армії, але вважало, що

а) удар буде в іншому місці, і б) що в наших воїнів все рівно нічого не вийде.

Хоча ЗСУ в цьому випадку змогли ідеально втілити “класику” військового мистецтва, та для прориву на ділянці фронту в 7 км накопичили сили, що 10-тикратно переважали противника саме на ділянці прориву.

При цьому окупанти суттєво переоцінили свої сили. Вони чомусь подумали, що якщо вибулі кадрові частини “замістити” підрозділами зі складу “1-го та 2-го армійського корпусів”, то цілісність їх бойових порядків ніяк “не постраждає”. Але практика показала зворотнє – першими “посипались” якраз підрозділи з “1-го та 2-го АК” на “Ізюмському плацдармі”.

Лєвандовскі висловився також і щодо контрнаступу ЗСУ на Херсонщині

Експерт вважає, що Генштаб ЗСУ вибудував таку “градацію” планів дій:

стрімке розрізання бойових порядків противника на два “котли”, або ж повільне “відтискання” противника по всій лінії фронту за потужної підтримки артилерії.

Автор окремо підкреслює, що почавши контрнаступ на Херсонщині та контрнаступ на Харківщині, ЗСУ повели операцію саме стратегічного рівня, і для досягнення її остаточних результатів може знадобитись навіть декілька місяців.

Джерело:korupciya.com