Вони вже бісяться. Вони в істериці. Це видно. І головний їхній месидж зараз: як ми, такі великі й могутні, можемо програвати? Ну от як?!

Відповідь така. Справа у неправильних орієнтирах та фальшивих уявленнях про реальність. Можна скільки завгодно кричати про велич і навіть вірити в неї, але життя усе розставляє на свої місця. Опора на хибні посилки призводить до хибного результату.

Можна свято вірити у те, що полтавський богатир Іван Піддубний насправді “русский богатырь Иван Поддубный”, але від цього об’єктивна картина світу не зміниться під чиїсь “хотєлкі”.

Можна вкрасти чужу історію, назву і навіть Церкву. Напнути їх, мов одяг з чужого плеча. Але все одно там тиснутиме, а там висітиме, а там трісне по шву.

Найбільша таємниця московської імперії полягає в тому, що вона неможлива без українців. Неможлива ні її армія, ні державний апарат. Українці її й створили.

Головним ідеологом перетворення Московії на російську імперію був видатний український філософ і державний діяч Феофан Прокопович. А першим президентом Святійшого Синоду православної російської церкви інший українець – Стефан Яворський.

А зараз Україна йде. Назавжди. І українці. І нікому вже буде розбудовувати й підтримувати імперію у робочому стані. Ті українці, які ще там залишаються… Вони, скажемо так, далеко не прокоповичі, не безбородьки, не розумовські.

Тому ще нинішнє покоління українців побачить остаточний крах Третього Риму…

А нам своє робить. Не розслаблятися й продовжувати боротьбу кожен там, де приносить найбільшу користь.

Підтримуємо один одного, допомагаємо ЗСУ та волонтерам, вчимо справжню свою історію.

Все буде добре. Переможемо.

Павло Бондаренко