Історія, що мала місце учора у столичному громадському транспорті сколихнула соціальні мережі. Бійці з західної України, що зайшли в транспортний засіб і не підозрювали, що цей день вони запам’ятають назавжди.

Далі мовою оригіналу:

Їду сьогодні в маршрутці. Тільки прийшла і одразу ж пишу. На одній із зупинок входять до маршрутки четверо наших рідненьких захисників із передової. На двох теплі бушлати (на вулиці холодригу та дрібний дощик) на інших їх немає і один речмішок на всіх.

Дивлюся на обличчя, руки, нашивки. Наші укропчики. Чоловіки одним словом. Зібрали гроші та простягають водієві 10 грн.
Він запитує – вас скільки? » Відчуваю як миттєво впала тиша у маршрутці, але знаєте така як перед бурею-насторожено зла. Вояки кажуть ”Шеф, не галасуй, скільки доплатити? ”.
І тут маршрутка вибухнула і почали кричати на водія.

Він зупиняється, виглядає в салон і каже всім ”А ну, ша! Чоловіки вас четверо? ”

Ті кивнули і він тому, хто був ближче до нього, дав Чотири сотні грн. Хлопці упиралися, але він наполяг і ще довго вибачався, що це все, чим він на сьогодні багатий. Усім в автобусі стало соромно, що накричали на водія. Людей було повно і до наступної зупинки Укропчикам зібрали ще 750 грн.

Я і багато хто трусив буквально останнє. І ще я давно не бачила стільки радісних осіб, коли є привід справді закохатися в українців. Усі хто виходив бажали воїнам миру та здоров’я, а вони посміхалися та тиснули руки.
Стільки добрих слів їм сказали, що мати дорога, як це було приємно.

Хлопці виявилися західцями бандерівцями рідненькими, які опинилися у нас у місті за новим місцем дислокації частини. Чудові люди і вони водій і пасажири.

І як тут не любити Україну!

Знаєте як це здорово, коли поринеш у світ людей без вдавання! Справжня жива вода!